Warning: fread() [function.fread]: Length parameter must be greater than 0 in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 5
:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
ЗАЩИТА ЖИВОТНЫХ

Собачі «нички» під дахом КМДА

Мартин ТРОЯН | „Українська газета” | 4–10 листопада 2004 р.

Перший-ліпший обиватель ще років сім тому підіймав на глум „тонкошкірих” інтелігентів, що закликали бути милосердними до малих братів наших. Однак хтось залишався байдужим, а дехто мовчки робив свою справу і мав з того кусень хліба і то не лише з маслом. Адже безпритульні собаки та кішки лише на перший погляд можуть здатися непотрібними, а для людей, не обтяжених сумлінням, це ще й товар, що обертається на гроші за всіма законами економіки, а то й поза ними.

За радянських часів гицелі відловлювали бідолашних без церемоній і по-хазяйськи ділили здобич на шкуру та сало. У 1996 році „будка” в столиці була закрита завдяки міжнародному розголосу.

Однак у наш час мімікрій, метаморфоз та фальсифікацій знайшлися практичні люди, які швидко перебудувалися на європейський кшталт (а хоч би й на марсіанський!) та взялися до собачої справи згідно зі своїми міркуваннями. „Будку” закрили, а проблема залишилася, тож була започаткована нова служба для регуляції чисельності цих бідолах. Новостворений госпрозрахунковий центр „Тварини в місті” поглинув за шість років свого існування більш ніж 10 мільйонів гривень. Кияни марно обурювалися з того цинізму та лицемірства, з яким „Тварини в місті” нахвалялися на шпальтах заангажованих газет своїм гуманним ставленням до бездомних тварин, а натомість відловлені тварини повільно конали з голоду й холоду в бородянському так званому притулку, а то й просто на вулицях міста від отруєних стріл нових гицелів. Певна річ, це чергове варварство не дало аніякісінького результату в поліпшенні „собачого питання”. Однак, незважаючи на неодноразово доведене журналістами зловживання коштами з міського бюджету та нелюдське утримання собак у бородянській резервації, навколо тварин у місті панувало якесь загадкове коло недоторканності. І, замість того, щоб притягнути до відповідальності керівництво цього комунального підприємства, по судах чомусь тягали журналістів.

Складалося враження, що міський голова начебто не знає справжнього стану речей або керівництво „Тварин в місті” вміє приховати свої страшні будні. Дивно, що пан Омельченко, який увімкнув зелене світло цій машині собачих репресій, виявився таким необізнаним у справжньому стані речей.

У грудні 2000 року у засобах масової інформації з’явився новий „касетний скандал”, тепер уже на собачому фронті. Цього разу працював відеодокумент, який засвідчував повільну смерть собак від голоду, холоду та інфекцій у так званому „притулку” в смт Бородянка. Інформація про такий стан речей у підвладній КМДА структурі могла б вибухнути в пресі по той бік кордону, і тоді ... Можновладцям добре запам’ятався міжнародний скандал 1996 року, тож міський голова цього разу вирішив навести порядок. Однак ще шість місяців (!) минуло, перш ніж центр „Тварини в місті” було реорганізовано. Тут хочеться додати: „І пані Самофалова та іже з нею сіли на лаву підсудних за розкрадання бюджетних коштів та за жорстоке ставлення до тварин”. Стоп! Це вже кінематограф, а ми живемо в реальному житті, у країні з добрими традиціями, де ворон ворону око не виклює. Пані Самофалова при звільненні отримала вихідну допомогу в сумі близько 30 тис. грн, а її досвід у собачому бізнесі не пропав намарне. Тож між минулою та наступною структурою, яка займається питаннями міської фауни, можна спостерігати певні паралелі в тактиці прихованої економічної політики.

Після скандального закриття вищеназваної структури зі схвальною метою ефективнішого вирішення проблем міських тварин 19 грудня 2002 року Київською міською радою було ухвалено рішення про створення Управління ветеринарного забезпечення (далі УВЗ) як виконавчого органу Київради (КМДА). У липні наступного року йому було підпорядковано новостворені комунальні підприємства: „Центр ідентифікації тварин” і „Притулок для тварин”. Отже, кияни знову мали б жити надією на прекрасне майбутнє, тим паче, що матеріальна база для нових звершень у галузі гуманного ставлення до чотириногих громадян міста міським бюджетом передбачалась, і чимала.

У першому кварталі 2004 року в Управління державного казначейства в м. Києві було відкрито спеціальний реєстраційний рахунок УВЗ, що поповнюється податками від громадян міста Києва та згідно з рішеннями сесії Київради від 18.12.03 №188/1165. Кошти на суму понад 200 тис. грн мали бути направлені на забезпечення виконання заходів „Київської міської програми вирішення питань, пов’язаних з утриманням та поводженням з домашніми та іншими тваринами” (далі — Програма), що була затверджена рішенням Київради від 27.11.03. Начальник УВЗ Валентин Станіславович Свідерський охоче розповідав журналістам про надходження цільових коштів. Зокрема йдеться про фінансування розроблення нормативно-правового документу, тобто проекту

“Правил утримання та поводження з непродуктивними тваринами” в м. Києві” (сплачено 27 тис. грн) та дитячої книжки в малюнках „Правила утримання тварин” (сплачено 12 500 грн.). Як казав вождь світового пролетаріату, це „дуже потрібна і головне своєчасна книга”. До того ж школярі та громадськість міста мали отримати просвітницьку програму для середніх та дошкільних навчальних закладів м. Києва щодо утримання та поводженняз домашніми та іншими тваринами в місті на 2004–2005 навчальний рік. Однак ані школярі, ані комунальні підприємства так і не змогли отримати жодної книги: виділені на це гроші просто не потрапили до „Центру ідентифікації тварин”, який мав клопотатися виконанням заходів Програми. Гроші, передбачені на це, були зосереджені на рахунку Управління ветеринарного забезпечення, виконавчого органу Київради (КМДА), який формується з 20% податків, сплачуваних киянами на утримання тварин. Прикро, але цільові кошти не перетворилися на джерело, яким забезпечувалася б реалізація заходів Програми. Передбачені заходи не були виконані, тому що на 80% не були профінансовані, як те передбачалося рішенням сесії Київради від 18.12.03 № 271/1146 (про забезпечення виконання „Київської міської програми вирішення питань, пов’язаних з утриманням та поводженнямз домашніми та іншими тваринами”, затверджено рішенням Київради від 30.01.2001 № 188/1165 та укладеними угодами від 1 квітня 2004 року, згідно з підписаними актами виконаних робіт з 21 квітня 2004 року.

Дивно, що п. Свідерський, керівник установи — згаданого Управління ветеринарного забезпечення КМДА, коштами з рахунку якої і мали б фінансуватися заходи Програми, був настільки необізнаний щодо стану фінансових справ у своєму відомстві, що палко звітував перед розширеною колегією КМДА та журналістами про начебто виконану роботу, вводячи таким чином міську владу та громадськість в оману. Цікаво, що керівництво самого п. Свідерського факт омани з його боку не лише визнає, а й доводить до його відома в офіційному порядку. Заступник Київського міського голови В. Бідний 12 серпня 2004 р. зауважив з цього приводу (на офіційному бланку!) коротко й виразно:

„Скільки можна вводити в оману міську владу та громадськість? Чому не здійснюєте фінансування за наявності коштів?” А днем раніше він не менш емоційно запитує: „Скільки ще має статись нещасних випадків (йдеться про випадки покусів громадян собаками — уточнення М. Т.), щоб ви перейнялись проблемою? Негайно доповісти з проектом відповіді Фоменку І.А.”. Відповідь Свідерського й досі невідома.

Можна припустити, що така ситуація надзвичайна, можливо, трапилося щось непередбачене, і посадова особа вже негайно вживає заходів аби виправити помилку?.

Відверта брехня п. Свідерського призвела до відповідного негативного резонансу, особливо серед установ, закладів та громадських організацій, що фактично брали участь у розробці проекту просвітницької програми для середніх та дошкільних закладів м. Києва щодо утримання та поводження з домашніми та іншими тваринами, яка, до речі, була вже погоджена в науково-методичній комісії з питань екологічної освіти Міністерства освіти та науки України, що, безумовно, погіршує імідж як підприємства, так і міської влади. Тож цілком логічним виглядало рішення №63 розширеного засідання Колегії виконавчого органу Київради (КМДА) від 16.07.2004, у якому особливо точно характеризує ситуацію пункт 4: „Визнати організацію роботи керівництва УВЗ виконавчого органу Київради (КМДА) незадовільною”.

Здавалося б, рішення за підписом самого міського голови має вирішальне значення, однак п. Свідерський, либонь, не перевантажений морально-етичними комплексами, не мав наміру залишити своє крісло (відомо, що були й такі пропозиції: мовляв, краще зараз, по-доброму), та й взятися до виконання своїх обов’язків, як те годиться, також не квапився. Увесь свій досвід посадової особи він використовує не для виправлення помилок у роботі, а для налагодження контактів саме з тими, хто має право розчерком пера вирішити його долю. Так, саме до пана Омельченка робить візит пан Свідерський, і... о диво! Загроза звільнення розвіялася, наче весняна хмара. Якою мовою спілкувалися голова та його підлеглий, про це відомо лише їм обом. Злі люди подейкують з цього приводу, що напередодні доленосного візиту п.Свідерський продав своє авто моделі „Мерседес”. ( Хіба можна їх звинувачувати в пліткуванні, якщо й справді збіг обставин видається надзвичайно дивним у ситуації інформаційного вакууму щодо цього питання?). Отож, інколи на мерседесах, навіть після їх продажу, можна заїхати туди, куди простим смертним зась. А до того ж залучився ще й такий дивний випадок. 30 вересня 2004 р. депутати Київміськради виносять на сесію питання про ліквідацію очолюваної паном Свідерським структури. Однак в останній момент міський голова особисто знімає його з голосування. Тепер і справді все о’кей! Лише не для трьох мільйонів мешканців столиці та їхніх чотириногих улюбленців. Адже в місті, як при п. Самофаловій, так і при п. Свідерському за період з 1997 по 2004 рік, незважаючи на десятки мільйонів гривень, зібраних з податків киян, так і не проводився основний захід регулювання чисельності міської фауни шляхом масової стерилізації (кастрації), єдиний гуманний і цивілізований захід, який в усьому світі визнаний економічнішим та ефективнішим, аніж відлов та вбивство тварин.

P.S. Вже більше півроку столиця стежить за агонією Управління ветзабезпечення, начальник якого за згоди міського голови використовує громадські кошти далеко не так, як того вимагають сучасність та рішення представників міської громади — депутатів міськради. Історія завжди багата на аналогії та паралелі: міжнародний скандал „Пирогове -1996”, „Бородянка-2002”... Що далі? Чи не забагато для одного відомства? Чи це вже справді така національна традиція, адже полювання на собак продовжується. І даремне в Україні вважають національним атрибутом свинину, собачатина таки дорожча!


 

НАША КАМПАНИЯ

 

«Форум спасения Киева» просит депутатов не спаивать свой народ: реклама пива лжёт