Warning: fread() [function.fread]: Length parameter must be greater than 0 in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 5
:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
ЭКОЛОГИЯ

Бузинові ліси Житомирщини

Тетяна МЕТЕЛЬОВА | “Українська газета”, 2004.

Ще на пам’яті всіх українців закарпатські повені 1998 та 1999 років. Щодо їх причин і досі сперечаються вчені й політики. Та, на відміну від політично ангажованих осіб, науковці схильні вважати, що екологічну катастрофу на Закарпатті спричинило варварське нищення й розкрадання лісів. Однак не лише Закарпаття зазнало такої долі. Не менш страхітливою є ситуація в інших багатих на ліси регіонах. Цього року за прогнозами синоптиків повінь загрожує більшості областей України. І коли лиха вода заллє житомирські землі, знищуючи майбутній врожай і тяжкою працею нажите людське майно, не останньою причиною того також буде впродовж років безжально знищуваний ліс – знищуваний заради збагачення місцевих царків, яких до того заохочує бездіяльність вищої державної влади.

“Куряча сліпота” – хвороба влади

За документами, наданими колишнім лісничим Ігорем Журавлем газеті “Патріот України”, ми вже друкували матеріал щодо багаторічного й нахабного нищення лісів на Житомирщині. Наша публікація була не першою й не останньою – лише за останні п’ять років світ побачив понад десяток подібних матеріалів. Підтверджені документально факти незаконних вирубок і розкрадання лісу посадовцями відомі не лише громадськості. Завдяки жертовній діяльності Ігоря Васильовича відомі вони й прокуратурі всіх рівнів, Раді безпеки й оборони, Президентові України. Це до них неодноразово спрямовував пан Ігор листи з безліччю документальних додатків, які неспростовно свідчать: дії працівників лісового господарства на Житомирщині, здійснювані під прикриттям, а подеколи й з безпосередньої ініціативи і за участю найвищого обласного керівництва галузі й старанно приховувані прокуратурою, є не лише невиправним екологічним злочином проти лісу, а й звичайним карним – проти держави. Знищено десятки гектарів лісонасаджень, вкрадено сотні тисяч, як не мільйони, гривень. Крадіжки тривають. А карний злочин залишається без кари.

Він, Ігор Журавель, – справжній Лісник. Саме так, з великої літери. Його боротьба з беззаконням, на яку покладено сили, здоров’я, життя, – це боротьба не за себе: свої блага чи права, або ж, принаймні, за відновлення на роботі, з якої його колись було звільнено за ту ж таки боротьбу. Він хоче одного – захистити ліс. Його ліс. Наш з вами ліс – заради самого лісу, який любить, наче власну дитину, і біль якого – це його біль. Неофіційні результати своєї правової невгамовності пан Ігор завжди відчуває на власній шкірі. Ефектом нашої минулорічної публікації було відключення його будинку від опалення взимку й відмова в одержанні належних лісничому дров, які до того одержував упродовж 25 років. Неодноразові побиття з тяжкими наслідками, погрози йому і його близьким вже давно перетворилися на страшні будні для родини Журавлів. Ну а офіційний наслідок газетних публікацій і звернень до керівництва країни щоразу той самий – пересилання всієї купи документів до облпрокуратури, а звідти – до прокуратури району. Інколи райпрокуратура “проводить перевірку” наведених фактів і звітує “нагору”. Якими є вміщені до звітів результати “перевірок” – вгадати не важко. Важко повірити, що високі інстанції не знають українського законодавства. А статтею 20 Закону України “Про звернення громадян”, тим часом, заборонено пересилати звернення до тієї установи, на яку скаржаться. Та, видається, керівництво країни вище за її закони...

Довгоносики під патронатом

Фактів, відомих владі всіх рівнів та інстанцій, безліч. Наводити все – не вистачить газетної площі. Тож нагадаймо їй, нашій забудькуватій і сліпоглухонімій владі, лише деякі – найбільш красномовні.

1994 року в Ходорківському (тоді – Жовтневому) лісництві побудували літню кухню. Авжеж, справа потрібна. Однак будматеріали на це будівництво (9,1 т цементу, 20 тис. цегли тощо) на суму 4718,58 грн надійшли до лісництва... у 1998 році! Про це свідчить накладна за № 1085 від 25.04.98 (чи № 1068 від 24.04.98? – у різних документах КРУ вона фігурує під різними номерами). Будматеріали, віртуально використані за чотири роки до їх надходження, списали як використані. Розрахунок здійснили бартером, віддавши вагон (66 куб.м.) пиловочника хвойного. До того додали зарплатню з преміальними – 2 тис. грн, – нараховану незаконно (встановлено перевіркою КРУ). Не встановлено, куди насправді поділися реальні будматеріали в 1998 році і куди поїхав вагон пиловочника. У лісництві подейкують, що виникли вони вже в реальному, а не віртуальному вимірі на чиїйсь приватній дачі. За ці віртуальні ігри з цілком відчутними фінансовими наслідками нікого не покарано. Попри те, що КРУ, втрутившись, виявила наведені факти, райпрокуратура порушень не знайшла. У роки шаленої інфляції й процвітання бартеру, коли деякі види продуктів люди отримували по талонах і в обмеженій кількості, лісництво міняло ліс на цукор, олію, мед, борошно, кавуни. Що ж, людей годувати треба. Однак гроші за продані людям продукти до каси не надходили. Так було реалізовано, наприклад, 80 т цукру. Ось цитата з відкритого листа лісничого Журавля до Генпрокурора Потебенька, друкованого 1998 року в газеті “Віче”. “Гроші здавалися лісникові Маснику В.А. Прокурор району І.Шкребтієнко брав лісопродукцію в лісництві, а проте гроші вносити до каси забував. Не дивно, що від нього йшли формальні відписки". Та прикметне навіть не те, що пан Шкребтієнко не спростував оприлюднену інформацію про його причетність до розкрадання лісу, а отже – визнав її достовірність і тим прояснив причини пасивної позиції прокуратури. Прикметне інше.

Незадовго до виходу тієї статті в столиці було проведено збори редакторів газет, де ті могли поспілкуватися з главою держави. Редактор газети “Віче” В.Васильчук спрямував президентові Кучмі два запитання: перше, пов’язане з ситуацією в лісництві і діями В.Масника, і друге, що торкалося глави райадміністрації Брусилівського району Житомирської обл. П.Петровського (той спромігся перетворити призначений для чорнобильців будинок на власність свого сина). За фактом звернення до президента й публікації в газеті прокуратура провела перевірку і порушень не знайшла. За три тижні після публікації главу РДА Брусилівського р-ну пана Петровського знаходять повішеним. Ще за півроку лісник В.Масник гине в автокатастрофі. Прокуратуру такі збіги не цікавлять.

Цікавою є й історія з кавунами. Восени 1997 року цього смачного продукту завезли до лісництва аж 2880 кг. Розрахувалися, як ведеться, лісом. Як ви гадаєте, чи наїлися працівники лісництва кавунів досхочу? Аж ніяк. Із завезеного – 1129 кг, як засвідчено матеріалами КРУ, “з’їли свині”, яким їх віддали через “неможливість реалізувати”. Ну не змогли місцеві мешканці подужати таку кількість солодкого! І хоча в районі існує лікарня для психічно хворих людей, для яких непродані кавуни не були б зайвою їжею, – кавуни віддано свиням. А проте “списання з обліку кавунів не підтверджено кормовими відомостями” (цитую за матеріалами КРУ). Отож чи отримали свині користь з кавунів – невідомо. Однак прокуратура нічого не знайшла. Пощастило свиням...

За таких хазяйновитих керівників відгодовуються не лише свині, а й довгоносики із загальновідомого анекдоту. З листа гендиректора “Житомирлісу” В.Ткачука (березень 2000 р.): “На площі 15 га в лісництві посіяно ячмінь 4850 кг. Зібрано ячменю 1800 кг”. Отож посіяли по 323 кг ячміню на гектар, зібрали по 120. Понад 200 кг з гектара “з’їли довгоносики”? Слід думати, наступного року мали б сіяти вдвічі більше – щоб довгоносики вдавилися... Однак дійсність перевершила всі анекдоти: 2002 року посіяли 10 га гречки, однак за ініціативою головного лісничого “Житомирлісу” Л. Вознюка... збирати її не стали. За нарядами “намолотили” півтори тонни, які відразу “продали”. А справжній урожай залишився довгоносикам і зараз догниває під снігом.

Та що ненажерливим істотам якась гречка! Ось 1999 року вони спромоглися з’їсти аж цілий комбайн. Його за 350 куб.м лісу лісництво придбало для збирання зернових. Однак він, на думку отримувачів, “виявився неукомлектованим”: деякі його частини одразу після надходження машини ними ж було використано для ремонту іншої техніки “у зв’язку з виробничою необхідністю”. Коли невгамовний лісничий звернувся з цього приводу до керівництва, його заспокоїли: “Комбайн справний і готовий хоч зараз у поле”. На той час від машини лишилася сама рама. Після офіційної і, як завжди, оптимістичної відповіді комбайн здали на металобрухт. Така ж доля спіткала й трактори ДТ-75 та Т-74, які виміняли за 250 куб.м. лісу й після недовгої “творчої обробки” здали за тією ж адресою – на металобрухт. А виміняні за крадений ліс Т-40 з причепом і УАЗ-469 взагалі зникли з лісництва в невідомому напрямку. Нещодавно таким самим чином придбало лісництво вуличні світильники (на дуби навішувати?) і промислову холодильну камеру завбільшки 2х3 м. І де вони, як ви гадаєте? А довгоносики з’їли: світильники – геть усі без сліду, а з камери вигризли обладнання, залишивши порожню коробку.

Вони, довгоносики, ще й не на таке здатні. Ще 1992 року започаткували вони в Ходоркові діяльність підпільного складу лісопродукції. Упродовж багатьох років ліс потоком плив через нього в невідомому напрямку. Будьте певні, що у зворотному напрямку так само невпинно плив інший потік – грошовий. До чиєїсь приватної кишені – за державне майно. Прокуратура стверджує: факти щодо існування цеху не підтвердилися, цеху не знайдено. Видно, так старанно шукали. Ви ж на територію закинутого цегельного заводу не заглядали, панове прокурори, чи не так? І чому ж? Адже тамтешні довгоносики навряд чи злякалися б прокурорської перевірки. Хіба може “невідомий хтось” лякатися прокурора І.Шкребтієнка, який 1998 “узяв в одному лише обході лісництва за фіктивними документами 21 куб.м. дуба-пиловочника, не внісши в касу й копійчини”?

Лісник 5-го обходу Валентина Пістна, як і свого часу сам пан Ігор, противилася крадіжкам лісопродукції з її обходу майстром і лісничим. Метод розправи з “нерозумною” ніхто не вигадував – його було бездоганно відпрацьовано ще за радянських часів. 1997 року їй приписали нестачу лісопродукції на суму 77384 крб. Прокурор Шкребтієнко зажадав відшкодування цієї суми “злодійкою”. Коли ж п.Пістна документально довела, що 279 куб.м. лісопродукції в неї було вкрадено майстром і лісничим, думка прокуратури різко змінилася: разом з керівництвом лісгоспу прокурор визнав, що... крадіжки не було взагалі. На роботі В.Пістну було поновлено. Ось тільки довести до її відома цей приємний факт забули. І так упродовж трьох місяців. Аж поки не з’явився новий наказ – про звільнення... за прогули. Хоч обхід вона не приймала, як належить за правилами, і жодного дня не працювала. Ігорю Васильовичу цей трюк знайомий: півтора десятки років тому дещо подібне відбувалося й з ним. Нагадаю читачам: пан Ігор відмовлявся приховувати факти крадіжок і не став замовчувати вбивство оленятка приятелем свого начальника (ним тоді був пан В.Ткачук), за що й втратив роботу.

Аби зрозуміти, що відбувається, варто взяти до уваги, що з приходом пана Ткачука до керівництва галуззю в області було запроваджено деяке “ноу-хау” у веденні звітності. Раніше лісництво щомісячно мало звітувати про відпуск лісопродукції на підставі спеціальних ордерів. Як документи суворої звітності ці ордери мали номер, виконаний друкарським способом. Нині практикується внесення номерів від руки на порожнє місце в бланку. Наслідки не змусили чекати на себе: махінації з лісом дістали масового поширення.

Ну то як, можливо, годі вже веселих історій? Справді веселих, принаймні для державних посадовців. І відповіді на інформацію про них не позбавлені гумору.

Я вам пишу...

На лист п.Журавля до тодішнього секретаря РНБОУ п.Марчука, у якому автор доводив факт крадіжок лісопродукції, які на кінець 2000 року перевищили 7 тис. куб. м., відповідь була заспокійливо-оптимістична: "Подібні факти мають місце й у інших регіонах України". А лист переслали до облпрокуратури, де він і по сьогодні спокійнісінько лежить собі в якійсь глибокій шухляді.

Станом на вересень 2001 року крадіжки сягнули 8350 куб. м., що в грошовому еквіваленті перевищує 1,5 млн грн. На лист про це відповіді з відомства п. Марчука взагалі не отримано. За два місяці Ігор Журавель знову звертається в ту інстанцію. За цей час у лісництві відбулися чергові й типові зміни: майстер П.Шметан, за часів перебування якого на посаді викрадено понад 3 тис. куб. м. лісу, дістав підвищення і обійняв посаду лісничого.

Раніше така сама доля “спіткала” головного лісничого Попільнянського держлісгоспу Ю.Михайличенка, якого за видатні досягнення в роботі (культивування “бузинових культур”?) призначили директором того ж лісгоспу. Ще раніше дістав підвищення й очолив галузь в області пан В.Ткачук, змінивши крісло директора на більш м’яке – гендиректора “Житомирлісу” (куди входить 15 лісгоспзагів). Той самий В.Ткачук, щодо якого незадовго до підвищення тодішній заступник міністра Р.Миколайчук, визнаючи підтвердження фактів крадіжок, офіційно стверджував: “Винних осіб притягнуто до суворої дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Питання про відповідальність директора держлісомисливського господарства Ткачука В.І. буде вирішено після повернення його з відпустки. Матеріали перевірки передано до слідчих органів для остаточного рішення". Після відпустки пан Ткачук і став гендиректором.

Та повернімося до листування з РНБОУ. У листі від 29.11.01 невтомний лісничий інформує про вирубку елітних насаджень, здійснену під приводом пошкодження лісу буревієм. Улітку того року стихія справді погуляла житомирськими лісами й частково поламала насадження, ослаблені безсистемними рубками-крадіжками. Однак не настільки, щоб пустити під ніж 84 га (цифри засвідчено листом прокуратури) елітних насаджень. Гендиректор “Житомирлісу” документально збільшив обсяг стихійного лиха до 120 га. І це при тому, що в лісництві вже близько 200 га лісових культур – паперові. Не в тому сенсі, що з них вироблятимуть папір, а в тому, що сьогодні існують лише на папері. За їхню “посадку” кошти також виплачені. І, видається, не менші, ніж зазвичай виплачують за чиюсь “не посадку”. Реально ж на місці, де колись росли дуби й сосни, нині – ліщина й бузина. Та сама всенародно відома бузина, за якою ховається “в Києві дядько”. Нашим нащадкам лишається сподіватися, що київський дядько вигадає спосіб виготовляти папір з бузини, або ж зароблятиме шалені гроші на світовому ринку, налагодивши масове виробництво унікальних бузинових сопілок.

А поки що київські дядьки прикрашають офіційні папери своїми мудрими відповідями: “з цим питанням треба звертатись до судових органів. Вони можуть встановити істину” (лист Т. Кисельової, помічника заступника Секретаря РНБОУ від 6.02.02). Ми розуміємо, що пані Кисельова пожартувала (суди... “можуть встановити істину”). Чи зрозуміють це наші діти, позбавлені “легенів Землі” – лісів?

Після чергових звернень до Мінлісгоспу, Генпрокуратури тощо наприкінці минулого року та їх переадресування отримувачами до райпрокуратури звідти завітав слідчий Гаврилець. Ігорю Васильовичу вдалося особисто показати йому 100 куб. м лісопродукції, вирізаної в кварталі 107 і неоприбуткованої. Однак скласти акт про крадіжку слідчий категорично відмовився.

Наразі крадіжки сягнули 11 400 куб.м. Це – 175 вагонів лісу, тобто – понад три повноскладних товарних потяги. Про це поінформоване все вище керівництво держави й галузі з головою комітету лісового господарства М.Колісниченко включно. (До речі, саме за часів його перебування на посаді начальника управління лісового господарства Житомирщини, де директором лісгоспу працював В.Ткачук, було вкрадено перші 500 куб.м лісу.) І всі посадовці вкупі вчергове посилаються на те, що факти не підтверджено перевірками... здійснюваними силами тих, хто причетний до перетворення лісу на пустир, з чийого мовчазного (чи мовчазного лише?) відома триває злочин. Неправда! Факти багато разів підтверджувалися. Однак наслідків того підтвердження немає й посьогодні. А з високопосадовців, які мають сумнів щодо фактів, ніхто й пальцем не поворухнув, аби провести справжню їх перевірку фахівцями, особисто не зацікавленими в її результатах.

У лютому 2004 року перевірку лісництва розпочав сам начальник відділу лісорозведення Держкомлісгоспу В.Матейчик. Виявивши крадіжки лісопродукції і суцільні “плантації бузинових культур”, перевірку припинив і відбув до Києва. Як думаєте, для чого? Щоб слідчих запросити? Видається, з іншою метою, як каже прислів’я – «від гріха подалі».

Прогноз-антиутопія

За словами все того ж добродія Володимира Ткачука, дбайливого господаря лісів Житомирщини, якому лише довгоносики заважають бути найдбайливішим у світі, 32% території області зайнято лісами. Якими ж будуть для нас, українців, наслідки хазяйнування Довгоносиків? Прогноз не потребує складних наукових розрахунків. Наше сьогодення демонструє нам майбутній сценарій подій з достовірністю в сто відсотків. Зі знищенням лісів рівень ґрунтових вод на Житомирщині підніметься. Фахівці від відомих бізнес-партій почнуть стверджувати, що це природна аномалія, жодним чином не пов’язана з масовими незаконними вирубками. Збиратимуться конференції, симпозіуми й колоквіуми, де з’ясовуватимуться причини “дивного” затоплення земель. Щось з’ясують. Висновки прокуратуру не цікавитимуть. А Житомирщина розділить долю Закарпаття з тією лише відмінністю, що оселі житомирчан змиватимуть не повені: повільно, але не менш невідворотно вони поринатимуть у болота. Події в Закарпатті змусили професора Василя Комендара назвати Держкомлісгосп Державним комітетом нищення лісу. Як називатимуть державно причетних до наступної української екокатастрофи?

Подивіться фактам у вічі, панове прокурори, міністри й президенти! Зазирніть у ці безжальні очі – і невже вам не стане лячно?


 

НАША КАМПАНИЯ

 

«Форум спасения Киева» просит депутатов не спаивать свой народ: реклама пива лжёт