Warning: fopen(counters/07012_cnt.php) [function.fopen]: failed to open stream: Permission denied in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 16

Warning: fwrite(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 17

Warning: fclose(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 18
:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
Свобода слова

Чи може Омельченко програти вибори?

Віталій БАЛА | Інтернет-видання «proUA.com». – 2005. – 8 листопада, 16:05

За 10 років перебування при владі у столиці Олександр Омельченко став політичним феноменом, над розгадкою якого сьогодні ламають голови політики, політологи та журналісти.

Суть цього феномену полягає у тому, що за наявності більш ніж критичної маси негативних вхідних даних Омельченко досі є лідером електоральних симпатій киян.

Зокрема, слід відзначити такі моменти:

- кількість ворогів Олександра Олександровича суттєво переважає кількість його друзів;

- ресурси, що є в його розпорядженні, викликають політичну заздрість та збільшують кількість його ворогів;

- вибудувана Омельченком управлінська модель дає йому можливість жорстко контролювати всі бізнес-процеси у Києві, а отже - і знищувати перспективи тих, із ким у Сан Санича не вийшло „конструктивного діалогу”;

- обсяг адмінресурсу (за яким його „київська партія влади” «Єдність» уже вдруге є фаворитом на місцевих виборах) не дає спокою політтехнологам влади центральної;

- багатьом потужним політикам та ФПГ не до вподоби методи комунікації з Омельченком та його командою;

- амбіції Омельченка іноді серйозно зашкалюють, що часто призводить до неприємних непорозумінь у спробах налагодження діалогу з потенційними союзниками і ворогами;

- будівельні ініціативи Омельченка є неприйнятними для значної кількості киян;

- проти Омельченка персонально запущено кілька громадських ініціатив – від Форуму порятунку Києва до Громадського активу Києва та низки громадських організацій „зелених”;

- психотип Омельченка не відповідає баченню киян європейського мера;

- Омельченко як політик не піддається серйозному аналізу через його непередбачуваність та відсутність чітких ідеологічних характеристик…

Однак при всьому цьому Омельченко сьогодні є найбільш компромісною фігурою на майбутніх виборах міського голови:

- він є лідером симпатій киян, всі ймовірні конкуренти набагато відстають від нього;

- він, до певної міри, є гарантом економічної стабільності (за умов відсутності зрозумілих правил гри в цілому по країні система здійснення бізнесу та контролю над ним у Києві є зрозумілою, хоч і непривабливою);

- його фігура може бути визнана компромісною основними політичними гравцями у столиці — НСНУ, БЮТ, блоком Литвина;

- він завжди вмів «розкладати яйця по різних кошиках»;

- незважаючи на амбіції, Омельченко міг знаходити спільну мову з першими особами, уникаючи при цьому діалогу із членами їхніх команд…

Проте, за визнанням експертів, цього разу перемога Омельченку даватиметься із великими зусиллями. Більше того, можна сміливо прогнозувати, що за результатами місцевих виборів 2006 року новий міський голова отримає досить важкий, з точки зору комунікації, склад міської та районних рад. Це означатиме, що хто б не став міським головою, він уже не зможе так ефективно маніпулювати радами та досить просто проводити через них потрібні рішення. Саме через це Омельченко врешті може таки відмовитись від балотування на третій термін – незважаючи на всі його нинішні рішучі заяви (хоча експерти відзначають вкрай низьку ймовірність такого розвитку подій – Омельченко звик долати будь-які труднощі).

Проте сьогодні багато хто все ж дозволяє собі замислитися над тим, за яких умов Омельченко не зможе виграти вибори. Експерти Агентства моделювання ситуацій, досліджуючи „феномен мера Омельченка”, висунули цілу низку гіпотез щодо ймовірного розвитку подій, результатом якого може стати програш Омельченка. Звичайно, кожна з цих гіпотез є досить умовною, а можливість поєднання всіх описаних у них несприятливих для Омельченка умов і взагалі є практично неймовірною.

Варіант № 1. Відбір голосів у Омельченка

Цей варіант уже відпрацьовувався майже на всіх виборах, і він має кілька складових. Проте ніколи спроба реалізувати такий варіант не мала вирішального значення. Не матиме вона такого значення, найімовірніше, і тепер.

а) Сліпий відбір голосів

За цього варіанту до передвиборчого списку має потрапити людина із тотожним прізвищем. На минулих виборах цей варіант певною мірою спрацював. Зокрема Григорій Омельченко, відомий борець із корупцією, на виборах 1998 року взяв більше 11 % голосів (третє місце після Омельченка та Суркіса), а 2002 року він (тоді представник блоку БЮТ) був другим із 17,58 %. При цьому експерти відзначають, що високі показники Григорія Омельченка пов’язані не стільки із його популярністю як борця зі злочинністю та корупцією, скільки з тотожністю прізвища з міським головою. Таким чином, голосуючи за Григорія Омельченка, значна кількість киян, швидше за все, просто припускалась помилки при виборі рядка у бюлетені.

б) Свідомий відбір голосів

Ця технологія вимагає більш серйозної підготовки. Мова йде про висунення кандидата, який за своїм психотипом та ідеологічними меседжами буде схожим на Омельченка і змагатиметься за тотожний електорат. При цьому виборець буде вже свідомо вибирати між двома майже однотипними політиками. В Омельченка є такий двійник. Іван Салій, який свого часу якраз і привів Омельченка до міської адміністрації, ідеально підходить на роль конкурента Омельченка, він:

· так само є визнаним господарником;

· знає особливості комунікації з місцевими елітами (райрадами);

· брав участь у побудові унікальної системи контролю над усіма процесами в столиці (бізнесовими та політичними), яку згодом перебрав під себе Омельченко;

· пройшов майже всі щаблі міської влади (від депутата та голови райради до міського голови, депутата міської ради та депутата Верховної Ради);

· так само відомий серед киян як будівельник чи навіть відбудовник Києва (відбудовував Поділ);

· його психотип унікально схожий на психотип Омельченка — хитрий українець, що завжди зможе викрутитися зі складної ситуації (досить показовою є фраза Салія-депутата: «Лише дурень не змінював свої переконання (я, до речі, їх не змінював»). Проте, незважаючи на такі сприятливі вхідні дані, Салій на сьогодні навряд чи має потенціал для перемоги над Омельченком. Хоча заради справедливості слід відзначити, що у 1998 та 1999 роках такі шанси у нього були.

Варіант № 2. Збірний образ корупціонера

Технологічно реалізувати цей варіант досить складно, проте цілком реально за певних обставин. Мова йде про уособлення всього негативу місцевої та центральної влади в одній кандидатурі — Омельченку. Всі корупційні скандали можуть бути сконцентровані на особі нинішнього міського голови. Зокрема у цьому контексті може бути цікавою співпраця з міською організацією НСНУ, головою якої є фігурант корупційного скандалу Микола Мартиненко.

Проте лише сам факт висунення Омельченка від НСНУ не призведе до такої концентрації негативного іміджу. Тут необхідна персональна участь Омельченка у низці скандалів, а також, що головне, участь Омельченка у можливому з’ясовуванні стосунків між командами Ющенка та Тимошенко. За цих умов технологи та публічні політики БЮТ будуть прив’язувати команду Омельченка до «корупційних дій команди Ющенка», пропонуючи на розгляд суспільства цікаві схеми політичної та фінансової співпраці цих команд. А те, що такі схеми можуть існувати, не варто сумніватися. Особливий акцент слід зробити на сфері будівництва. Адже саме тут, за переконаннями експертів, перетинаються бізнес-інтереси і Мартиненка зі Жванією, і родини Омельченків. До того ж молодший Омельченко має досить конструктивні стосунки з цією частинкою оточення Ющенка.

І якщо, приміром, Омельченко буде висуватися саме як єдиний кандидат від НСНУ (а до цього все йде), то саме на ньому може бути зосереджений весь негатив, який накопичиться до того часу щодо всього оточення Ющенка. Можна не сумніватися, що такі конкуренти Омельченка, як Бондаренко та Томенко, намагатимуться максимально висвітлити всі негативні аспекти такої співпраці. У цьому контексті також досить показовим є звинувачення кількох депутатів райрад - членів НСНУ, які заявили про продаж місць у списку НСНУ. Продаж, за їхніми твердженнями, здебільшого здійснюють саме люди із оточення Омельченка та Мартиненка.

Варіант № 3. Єдина кандидатура від опозиції Тимошенко

Соціологія досить яскраво говорить про визначальну роль на київських виборах Юлії Тимошенко. І якщо на початку року всі політологи говорили про те, що столичним головою буде той, кого підтримає Ющенко, то сьогодні можна припустити, що той, кого повністю підтримає Тимошенко, може мати серйозні шанси на перемогу. Натомість фактор Ющенка у Києві суттєво послабився.

Проте буде некоректно стверджувати, що будь-яка кандидатура від блоку Тимошенко зможе перемогти Омельченка. Тим більше, що сьогодні йде мова одразу про кілька кандидатур від цієї політичної сили. Зокрема складається враження, що обов’язково від БЮТ кандидатом на посаду міського голови буде колишній гуманітарний віце-прем’єр Микола Томенко. Разом з тим, існує висока вірогідність того, що від дружньої до Тимошенко ПРП балотуватиметься Володимир Бондаренко. До того ж існує ще пан Комов, який задекларував свою участь у виборах як кандидат (щоправда, тут сміливо можна прогнозувати його технічну роль стосовно Бондаренка).

Можливе і висунення на посаду мера столиці чемпіона світу з боксу у важкій вазі Віталія Кличка – котре також, вірогідно, буде ініційоване технологами із ПРП.

Проте якщо кандидатура, котру підтримає Тимошенко та низка громадських організацій і політичних партій, буде достатньо сильною і уособить образ «антиомельченко», то можна говорити, що за певних умов перемога буде можливою. Щоправда, висунення такої єдиної кандидатури від партій та громадських ініціатив виглядає проблематичним.

Варіант № 4. Підтримка громадськими ініціативами стороннього кандидата (третя сила)

Цей сценарій має як позитиви, так і недоліки. Головна вада — складність виконання. Соціологія сьогодні досить чітко демонструє розподіл настроїв населення при голосуванні за депутатів Верховної Ради чи Президента та за умов вибору влади місцевої. Зокрема, якщо у першому випадку головну мотиваційну роль грають глобальні політичні та ідеологічні принципи, то у місцевій владі населення хоче бачити радше господарників, а не політиканів, здатних вирішувати поточні проблеми міста.

Отже, за умов втягування Омельченка до протистояння Ющенко-Тимошенко та жорсткої боротьби компроматів між кандидатурами від цих двох політичних сил київський виборець остаточно розчарується у помаранчевих ідеалах та прагнутиме проголосувати за людину, яка відповідає за свої слова та вчинки, не втягується у політичну боротьбу та яку масово підтримують не політичні партії, а насамперед громадські ініціативи. Тобто мова йде про так званого «незалежного кандидата». Більше того, можна навіть припустити, що столичний виборець захоче проголосувати навіть за кандидата, який мав причетність до табору, протилежного помаранчевому.

Варіант № 5. Кандидат від бізнес-пулу

Особливість такого сценарію полягає в тому, що кандидатом має виступити не просто бізнесмен чи політик-бізнесмен. Такий кандидат навколо себе, як під політичною парасолькою, має об’єднати зусилля кількох штабів, консолідувати потенціал політичних партій та громадських рухів, запропонувавши грамотному київському виборцеві поетапний та конкретний шлях розвитку. При цьому має бути донесена до виборця «мотиваційна критичність». Це означає, що слід переконати пересічного киянина в тому, що він зобов’язаний прийти до дільниць та проголосувати, за інших обставин ситуація у місті не зміниться, «бізнес, як і політика, буде кишеньковим»…

Однак для здійснення цього сценарію кандидат має абстрагуватися від великої політики та боротьби компроматів. Головна теза виборчої кампанії — зміна нинішньої системи ведення та контролю бізнесу, соціального забезпечення, роботи комунальних служб. Тобто протиставлення «стабільності Омельченка» прагненню зміни всієї системи розподілу та контролю над владою…

Таких імовірних і водночас досить фантастичних сценаріїв може бути ще кілька. Проте мета цієї публікації не в тому, щоб запропонувати такі сценарії, а в тому, щоб продемонструвати — непереможність Омельченка на місцевих виборах, незважаючи на його феномен (або, як кажуть його опоненти, парадокс), є типовим технологічним міфом. Позиції Олександра Олександровича сьогодні мають чимало недоліків, використання яких дає його опонентам можливість з більшою чи меншою впевненістю розраховувати на перемогу. Водночас будь-хто з кандидатів-опонентів мусить враховувати досвід Омельченка у його діяльності. Адже саме тут можна знайти більш-менш об’єктивну відповідь на питання, у чому ж полягає цей політичний феномен.


 

НАША КАМПАНИЯ

 

«Форум спасения Киева» просит депутатов не спаивать свой народ: реклама пива лжёт