Warning: fopen(counters/170005_cnt.php) [function.fopen]: failed to open stream: Permission denied in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 16

Warning: fwrite(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 17

Warning: fclose(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 18
:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
Свобода слова

КИЇВСЬКА ВОДА :

Пити чи не пити? Ось у чому питання!

 

Водень — це паливо життя.

А. Сент-Джоржі,

лауреат Нобелівської премії

Труїть людей не пиво. Труїть людей вода?

Про сталу тенденцію погіршення екології в Києві говорять усі — від київської влади до пересічних громадян. А тим часом кияни дихають забрудненим київським повітрям і п'ють київську воду сумнівної якості.

2002 року до передвиборчої програми майже кожного кандидата в депутати районних та міської рад Києва окремим пунктом обов'язково входив розвиток бюветної мережі у відповідному районі чи окрузі (будівництво одного бювету сьогодні коштує близько 300 тис. грн) . Коли бювети з'явилися вперше, до них вишиковувалися величезні черги. Чи було офіційно затверджено ці бюветні мережі або окремі місця їх розташування, сказати складно, адже бурили водонапірні бюветні установки не лише в тихих паркових зонах, а й біля автовокзалів, автозаправок, цвинтарів…

Сьогодні в Києві близько 200 бюветів, 22 з яких функціонують в Оболонському районі. Питання якості оболонської бюветної води, так само як і всюди в місті, залишається відкритим. Головний лікар Оболонської райсанепідемстанції Елла Вербич запевняє мешканців району, що вода в бюветах, як правило(!), чиста.

На превеликий жаль, мешканці району не поділяють оптимізму свого головного санепідеміолога. Одні скаржаться на неприємний запах (бювет по вул. Прирічній, 17), інші вважають воду надто забрудненою, оскільки в ній випадає дуже поганий осад, треті взагалі повернулися до використання водопровідної води, яку попередньо кип'ятять.

Головний державний санітарний лікар столиці Ірина Козлова торік мажорно відзвітувала про те, що міська СЕС і далі здійснює пильний нагляд за станом джерел централізованого водопостачання, додержанням оптимальних доз реагентів, які використовують у процесі водопідготовки тощо. Згідно з результатами санітарно-хімічних і санітарно-бактеріологічних досліджень, запевняє пані Козлова, якість питної води, яку подавали у водопровідну мережу міста, і води в столичних бюветах відповідає гігієнічним нормативам. Цікаво, хто проводить ці перевірки і чи справді відповідальні особи сумлінно ставляться до покладених на них обов'язків? Чи мають вони відповідну освіту, сучасну апаратуру? І чому державні органи України так і не наважилися ввести в дію в заплановані терміни (до 1 січня 2005 року) новий державний документ — Санітарні правила і норми «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання»?

Академік Національної академії наук Владислав Гончарук в інтерв'ю телекомпанії ТНТ від 14 грудня 2005 року ( www . ntn . tv ) зазначив, що в сирому вигляді бюветна вода, безумовно, дуже корисна, але час від часу технічний стан труб, через які артезіанську воду подають до бюветів, погіршується. Тому сьогодні пити воду з підземних джерел — без аналізів та очищення — вчені не рекомендують.

Порятунок потопаючих — діло рук самих потопаючих?

Отже, маємо дві протилежні точки зору: з одного боку, науковців та оболонців, з другого — керівників місцевих санітарних служб. Щоб дійти більш-менш остаточного висновку, ми звернулися по консультацію до кандидата хімічних наук, доцента, заступника завідувача кафедри хімії, завідувача лабораторії екотехнологій Національного університету «Києво-Могилянська академія» Анатолія Бурбана.

Якість бюветної води, пояснив Анатолій Флавіанович, залежить від багатьох чинників — глибини свердловини, особливостей водоносного горизонту тощо. Так от, значному числу свердловин Києва властива мікробіологічна забрудненість, що проявляється запахом сірководню. Це, зокрема, стосується деяких свердловин Святошинського району.

Загалом, якість води з бюветів у різних районах Києва суттєво різниться — доволі часто для такої води характерна підвищена жорсткість, що при кип'ятінні призводить до утворення білого або бурого осаду. Крім того, у багатьох випадках бюветна вода містить підвищену кількість солей двовалентного заліза та мангану, і через це при їхньому окисленні утворюється бурий осад. Водночас на якість води із глибоких свердловин завдяки тривалій і багатошаровій фільтрації слабо впливає сезонна зміна складу поверхневих вод. Можна сказати, що вода з глибоких водоносних горизонтів характеризується порівняною стабільністю хімічного складу, який залежить від особливостей мінерального складу даної території. Натомість якість води з неглибоких свердловин уже суттєво залежить навіть від пори року: взимку така вода чистіша, а навесні й на початку літа, через повені, стає бруднішою. Тобто сказати, що якість води в усіх бюветах погана чи, навпаки, ідеальна, не можна. Вода з кожного бювету повинна мати свій паспорт якості й регулярно перевірятися сертифікованими лабораторіями.

Бювет — це доволі складна інженерна споруда, і таку споруду, навіть коли якість води з конкретного бювету добра, слід підтримувати на належному рівні. Йдеться і про установку фільтрів для вилучення завислих частинок глини, піску, і про обладнання для усунення надмірної кількості солей жорсткості, заліза та мангану, і про догляд за комунікаціями, заходи зі зменшення мікробіологічного забруднення тощо. У деяких випадках за потреби слід здійснювати заміну труб, насосів, іншого обладнання. На жаль, нині у Києві спостерігаються непоодинокі випадки виходу з ладу свердловин, що потім не функціонують місяцями. (Протягом 2005 року кількість таких нефункціонуючих бюветів у столиці коливалася від 18 до 20 на місяць, а терміни поновлення їх роботи — від 1–3 тижнів до 2–3 місяців, залежно від причини виходу з ладу установки. — Авт.) Відповідні служби Київводоканалу та районних адміністрацій повинні оперативно вирішувати питання контролю за роботою свердловин, їх ремонту та обслуговування. (На сьогодні практично всі бювети (крім «відомчих») перебувають на балансі райрад і в управлінні Київводоканалу. Кошти на їх утримання з бюджетів районів райадміністрації переказують на рахунок Київводоканалу. Визначено, що утримання (санітарне, технічне обслуговування, прибирання території) однієї бюветної установки завглибшки 100 м у середньому становить 13,4 тис. грн на рік. Бюджетом Оболонського району на 2005 рік на утримання бюветів передбачалося виділити 94 088 тис. грн.. — по 4,3 тис. на кожен. — Авт. )

Аби забезпечити себе якісною питною водою, певна річ, найкраще користуватися бутельованою водою відомих виробників, яка має відповідні дозволи та сертифікати і проходить досить ґрунтовну обробку. Ось, наприклад, типова схема приготування питної бутельованої води: добута зі свердловин глибиною 300–500 м, вода проходить такі етапи водоочищення: фільтрацію, знезалізнення, усунення солей жорсткості, знесолення на зворотно осмотичному обладнанні, знезараження ультрафіолетом, а не хлором, як водопровідна. Далі в очищену та знезаражену воду вводять певний, необхідний для організму людини, баланс солей та мінералів. Потім її ще раз знезаражують ультрафіолетом і вже тоді розливають у бутлі, герметично закупорюючи їх. (Таку систему обробки бутельованої води пан Бурбан спостерігав на свердловині «Добра вода» у с. Міла Київської області. — Авт.)

Будь-яку іншу воду, вважає пан Бурбан, споживач має доочищувати самостійно. Навіть воду з бюветів, а тим більше водопровідну, він рекомендує додатково пропускати через спеціальні фільтри. Найчастіше це установки адсорбційного типу, у яких фільтрувальним та очищувальним елементом є активоване вугілля. У деякі адсорбенти вводять йони срібла, які справляють додаткову знезаражувальну дію. Але, користуючись будь-якими фільтрами, необхідно чітко дотримуватись інструкцій і терміну заміни адсорбційного (фільтрувального) елементу, бо в разі перенавантаження адсорбенту фільтр сам починає забруднювати воду.

Споживання водопровідної води — крайній випадок. Головна небезпека ЖЕКівського напою полягає, може, не так у недоліках системи водоочищення й водопідготовки Київводоканалу, як у старій, зношеній та забрудненій системі трубопроводів, через яку разом із водою до наших каструль потрапляє широкий спектр неорганічних та органічних забруднень. (На замовлення кандидата в депутати Оболонської райради від блоку Віталія Кличка «Пора-ПРП» Івана Миколайовича Салія центральною лабораторією казенного підприємства «Кіровгеологія» (атестат акредитації №013/2001 від 28.12.01) було зроблено хімічний аналіз водопровідної води Оболонського району. З цією метою відібрали шість проб води в різних мікрорайонах Оболоні. Найбільш залізистою виявилася вода, відібрана в гуртожитку по вул. Лайоша Гавро, 14 а, результат аналізу якої показав перевищення вмісту заліза у 12 разів порівняно з установленими нормативами. Причиною цього, безумовно, є корозія водогінних труб. — Авт.) Тож тривале кип'ятіння та відстоювання води з-під крану — необхідні складові процесу її споживання.

* * *

Однак навіть ідеальна, на перший погляд, пропозиція пити бутельовану воду має низку своїх «але». По-перше, далеко не всі кияни мають фінансову можливість замовляти з доставкою бутлі з водою та відповідні аксесуари від престижних фірм. По-друге, немає жодної гарантії, що ці бутлі пройшли відповідну санітарну обробку, що під час транспортування та зберігання не сталося чогось, що погіршило якість води. По-третє, пересічний киянин не може знати, чи «не перестаралися» працівники сертифікованих свердловин під час штучної мінералізації води.

Чистити воду самотужки? Але в домашніх умовах, за щоденними клопотами, не завжди встигнеш чи просто забудеш вчасно замінити водоочисний фільтр або його життєво важливу деталь.

Сьогодні необхідно створити такі умови, щоб якісна питна вода потрапляла до кожної оселі через централізовану систему водопостачання.

Але тут постає вкрай болісна проблема заміни водогінних труб і стояків у будинках. Терміни експлуатації багатьох із них уже давно вичерпані або вичерпуються, що залежить від матеріалу, з якого їх виготовлено. Так, відповідно до Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації зовнішніх мереж і споруд водопостачання та каналізації (с. 43, додаток 5, доповнення 3.13), термін експлуатації чавунних мереж становить 20 років, сталевих — 15, азбоцементних, бетонних та залізобетонних — 10. Термін експлуатації арматури ще коротший — 5 років. Фахівці Київводоканалу здійснюють планові та аварійні перекладання труб водогінної мережі, та, на жаль, так само як і в багатьох інших важливих галузях, столична влада фінансує такі роботи вкрай скупо. (До відома: заміна водопровідної мережі одного під'їзду 16-поверхового будинку коштує сьогодні 160–200 тис. грн.)

Зрозуміло, що за такого ставлення міського керівництва процес загальної заміни водогонів та стояків розтягнеться на кілька поколінь. І навіть запровадження загальноприйнятої в усьому світі системи очищення та знезараження водопровідної води ультрафіолетом, яка, до речі, теж має низку недоліків, не дасть одразу бажаного результату. Адже, хоч би якою чистою вода виходила з очисних споруд, «пройшовши» по старих комунікаціях, вона все одно набереться бруду. Жодна американська (пентагонівська) суперсистема очищення води, про наміри освоєння якої в Україні заявило керівництво Київводоканалу, не допоможе зробити водогін безпечним для здоров'я киян без попередньої заміни гнилих водогінних комунікацій.

І все-таки, хоча й тимчасовий, але вихід з цього зачарованого кола є. У результаті тривалого вивчення питного питання вчені дійшли висновку, що у квартирах, офісах, на підприємствах харчової промисловості слід встановлювати так званий «третій кран».

У березні минулого року Верховна Рада України прийняла закон «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006–2020 роки». Серед багатьох заходів, спрямованих на виконання цієї програми, передбачено, зокрема, вже у 2006–2010 роках розширити використання індивідуальних та колективних установок (пристроїв) доочищення води для питних потреб у місцях її безпосереднього споживання. Такі установки насамперед планується встановити в регіонах з кризовою екологічною ситуацією, а також у лікувально-профілактичних, шкільних і дошкільних закладах, підприємствах харчової промисловості та громадського харчування. Виробництво пропонує в цій галузі цілу низку товарів. Найпопулярнішою серед наших громадян сьогодні є водоочищувальна установка «Ізумруд», за допомогою якої — методом електрохімічного очищення води з водогону або іншого джерела — отримують екологічно чисту і біологічно цінну воду з антиоксидантними властивостями.

Оскільки фільтри мають різну потужність, то й тут можна вибирати: встановлювати установку для очищення води, що надходить до окремого будинку, чи обмежитися під'їздом або квартирою. Останні, «домашні», завдяки зручним габаритам і пристойному дизайну цілком вписуються в наші кухонні метри.

Але це прилади не з дешевих. Далеко не всі кияни можуть «відстібнути» 1100–1650 грн на домашнє водоочищення. Інша річ — місцева влада. Бюджет Києва цілком може забезпечити будинки киян не лише лічильниками, а й високоякісними водоочисними приладами. Це моральний обов'язок київської влади — здійснити негайну заміну системи водопостачання та водопідготовки й оснастити будинки системами додаткового водоочищення. Адже так само як людський організм не може існувати без основи основ — води, так і європейське місто — не може існувати без здорових мешканців


 

НАША КАМПАНИЯ

 

«Форум спасения Киева» просит депутатов не спаивать свой народ: реклама пива лжёт