Warning: fopen(counters/17006_cnt.php) [function.fopen]: failed to open stream: Permission denied in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 16

Warning: fwrite(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 17

Warning: fclose(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 18
:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
Аналитика

КаНАРИ для Ходаковського

Артур ВЛАДАН

За два місяці після дня виборів новообрані виразники інтересів народу все ще зайняті розподілом посад і портфелів. Та воно, може, й на краще. Може, довга й марудна колотнеча навколо місцевих посадових крісел піде на користь виборцям? Може, їм пощастить, і внаслідок компромісу між політичними силами керівні місця посядуть нейтральні фігури — хай би раніше невідомі, невмілі, будь-які (про достойників здебільшого і мріяти годі), та, принаймні, не ті, які, на подив і жах тих самих виборців, виявилися обраними ними за партійно-блоковими списками. Списків тих майже ніхто не читав, голос віддавали за улюблену чи прийнятну політичну силу, а не за конкретний склад тих, хто балотувався під її прапорами. От і виявилося, що сховавшись за партійним брендом як за щитом, «розчинившись» у масі маловідомих списочників, деякі одіозні діячі тишком-нишком знову прослизнули у владу. І саме вони зараз рвуться до крісел, з яких, опинись вони там, їх уже майже неможливо буде виштовхнути.
Вустами політиків мед би пити
Ситуація, на жаль, типова. В усіх містах і районах, у списках усіх переможців і більшості переможених присутня ложка дьогтю, що нею зіпсовано діжку солодкого партійного меду. Винятки, якщо вони й є, громадськості невідомі. Подеколи кількість дьогтю зашкалює, і мед за ними не відчувається зовсім. Серед тих, хто не виправдав сподівань і відкриття чиїх карт, чи то — списків, шокувало найбільше, лідирує «Наша Україна».
Прикро. Але не дивно. Адже про те, що до лав цієї політсили завчасно, ще до перемоги помаранчевої революції, почали стікатися не лише щирі опоненти кучмівського режиму, а й далекоглядні пристосуванці, і просто злодії, було зрозуміло і журналістам, які неодноразово порушували цю проблему в ЗМІ, і пересічним громадянам, здивованим кадровою політикою нашоукраїнців, і найвищому їх керівництву.
Скажімо, публікації в додатку «Уікенд» газети «2000» від 3 червня та 5 серпня 2004 р., де йшлося про такого собі пана Ходаковського, відомого не лише своєю належністю до означеної вище партії, а деякими не зовсім почесними справами, лежали безпосередньо на столі тоді ще кандидата в Президенти України Віктора Ющенка. Отже, про те, що за особа 2004 р. очолювала штаб його політичної сили в Деснянському районі Києва, Віктор Андрійович знав не з чужих вуст.
Ті ж публікації разом з депутатським запитом щодо пана Ходаковського надходили і до керівника центрального виборчого штабу В. Ющенка Романа Безсмертного, і до одного з депутатів Верховної Ради, члена фракції «Нашої України», обраного 2002 р. за її списками, у подальшому — міністра охорони здоров'я Миколи Поліщука. Це його помічником був тоді Віктор Ходаковський. І — жодної реакції. Про цього пана неодноразово писав «Контраст» — з тими самими наслідками. Після публікації вже у квітні 2006 р. в авторитетній серед киян «Газете по-киевски» статті, де також було висвітлено кримінальні витівки цього пана, — ситуація аналогічна.
А реакція мала б бути, якби керівництво «Нашої України» дбало не про «інтереси народних мас», чи то в сучасній донецькій термінології «біомаси» (як про них дбали комуністи і додбалися), а про інтереси людей. У тому й була запорука популярності «Нашої України» в цілому та Віктора Ющенка — зокрема, що вистраждане людьми, громадянами України прагнення справедливості втілилося в гасло нашоукраїнців «Бандитам — тюрми!».
На виборах-2006 зачарованих тим гаслом відчутно поменшало. Ті ж, хто, попри все, продовжував вірити, повірили, мабуть, востаннє. Принаймні, виборці Деснянського району, де виборчий список «Нашої України» очолив той самий Ходаковський.
Нині він, не отримавши омріяного місця голови райради, домагається крісла його заступника. На тому шляху, як завжди, не гребує жодними засобами. Якими будуть наслідки його перебування на виборній посаді, можуть з певністю прогнозувати мешканці Деснянського району — Володимир Божко, Ольга Заря, Михайло Кузнєцов, Роберт Кучін та інші, ошукані ним у 90-х роках на чималі суми. Не помиляться у своїх прогнозах і ті, хто працював під його головуванням на виборах 2004 і 2006 років: не отримавши обіцяного розрахунку, вони були дуже здивовані тим, що за час виборів п. Ходаковський спромігся стати власником ще однієї столичної квартири. Зрештою, навряд чи заперечуватимуть проти таких прогнозів і працівники Деснянського райуправління міліції. Вони, хоч і закрили порушену за фактом шахрайства кримінальну справу № 51-1927, головним фігурантом якої був знову ж таки Ходаковський, однак певну думку про нього явно склали.
Творить всегда, творить везде!
Варто нагадати основні віхи біографії Віктора Миколайовича Ходаковського, аби нещодавній виборець, а нині громадянин, якому може «пощастити» жити в часи керування в районі цього пана, міг знати, на що розраховувати.
Майстер ЖЕКу Віктор Ходаковський 1992 р., саме під час свого депутатства в Київраді (1990-1994 рр.) перетворюється на генерального директора організованого ним творчого науково-виробничого товариства «Претич». Який стосунок мало товариство, діяльність якого вичерпувалася торгівлею золотом і зброєю та утримуванням кав'ярні, до науки й виробництва, можна лише гадати. Однак творчих здібностей його власнику було справді не позичати. І творив він речі, ясна річ, приємні й корисні — для себе. Щоправда в кримінальному кодексі подібна творчість має іншу, не зовсім приємну, назву — шахрайство.
Михайло Кузнєцов, що мешкав в одному будинку з Ходаковським з 1987 р., був другим співзасновником фірми «Претич». 1995 р. Ходаковський повідомив йому, що на розвиток виробництва той має внести не менш ніж 3 тис. доларів. В іншому разі не варто розраховувати на добрі дивіденди. Позичивши частину потрібного, Кузнєцов належну суму зібрав і віддав Ходаковському під розписку. На бланку фірми «Претич» Віктор Миколайович підтвердив отримання грошей як позики на два роки під 5 % на місяць і зобов'язався повернути їх за першої вимоги. Коли ж термін повернення настав і кредитор запитав про свої гроші, сумлінний боржник не відмовився, лише попросив надати йому час, аби їх зібрати. «Збирав» майже рік, поки 1998 р. не зник у невідомому напрямку. Певна річ, не встигнувши віддати зібраного.
Назагал ті роки — з 1995 по 1997 — були для нашого героя часом яскравого виявлення його творчого потенціалу, особливо таланту в галузі збирання грошей. З Ольги Зарі та її свекра Роберта Кучіна йому вдалося зібрати 6 тис. доларів двома траншами (2000 та 4000). Обидва рази щодо факту позики під відсотки складались, як і належить, офіційні договори з ТНВП «Претич». З тим самим наслідком для позичальників, що й для М. Кузнєцова.
Власник неповернених кредитів
1997 р. творчий потенціал Ходаковського сягнув свого піку: схема обдурювання довірливих громадян поскладнішала. Солідний власник чималої кількості неповернених кредитів уже не просить про позику. Він обіцяє. Наприклад, продати частину орендованих ним на вул. Сабурова приміщень, які, як він стверджує, збирається приватизувати. Продаючи Володимирові Божку приміщення, яке ще не належить йому самому, пан Ходаковський задля переконливості (мовляв, наміри його серйозні) вручив майбутньому покупцеві ключі від приміщень. Незабаром той власним коштом здійснив у них ремонт і поставив бронедвері.
Тепер, коли кігтик потенційної жертви зав'яз, можна було вести мову про суму більшу, ніж у випадку з «вільними пташками». Вклавши гроші в ремонт чужих приміщень, В. Божко мусив вкладатися й далі, аби не втратити вже витрачене. І коли Ходаковський поскаржився на брак грошей для приватизації й попросив позичити 5 тис. доларів, жертва творчого потенціалу потрібну суму знайшла. Хоча для цього їй довелося продати власне авто — «Ауді-80». На обидва транші — 3 і 2 тисячі знову було складено розписки.
Далі більше. Класична шахрайська схема працювала безвідмовно. І коли Ходаковський зажадав від Божка «на приватизацію» ще 7600 «зелених», той, міцно посаджений на гачок здійснених витрат, уліз по вуха в борги, але знайшов і ці гроші.
Весь цей час Ходаковський розповідав йому казочки про необхідність закриття фірми «Претич» і реєстрації нової — «Елсі-СХ», про введення до складу співзасновників нової фірми нареченої Божка Ольги Довгуцької, перебування якої там «гарантувало» повернення коштів, тощо. І все це переконливо підкріплювалося розписками, документами, печатками й підписами. Уявіть собі подив В. Божка, коли той наприкінці 1997 р. у дізнався, що належне новій фірмі приміщення... продано.
Спроби повернути собі видурені 12 600 доларів успіху не мали. Тобто, Ходаковський, ясна річ, зробити це обіцяв. Однак, набравши в сукупності 21600 баксів, вирішив, що зникнути — краще. І це — лише та сума, щодо якої ошукані зголосилися подати заяви в міліцію, а скільки тих, хто з різних причин не став цього робити? (До речі, ГО «Інститут сучасних проблем України», «Форум порятунку Києва» та газета «Контраст» пропонують усім постраждалим від творчої активності В. М. Ходаковського звернутися до них по допомогу. Телефони для зв'язку: 251-71-70; (8-050)727-28-19).
Прокуратура Ватутінського (на той час) району за заявою В. Божка порушила кримінальну справу за фактом шахрайства. Поки міліція вела розслідування, суд, куди надійшла позовна заява в порядку цивільного судочинства щодо повернення боргу, в серпні 2001 р. частково задовольнив вимоги позивача, присудивши Ходаковському повернути 16 тис. гривень. Решту, як вирішив суд, через особливості документального оформлення позики, слід було повертати через господарський суд. На сплату мита туди у В. Божка грошей вже не було де взяти. Однак і присуджені йому 16 тис. грн постраждалий не отримав до сьогодні — виконавча служба не змогла розшукати боржника.
Я Виктора выбрал бы только за то, что с ним разговаривал…
Де був і що робив упродовж чотирьох років зниклий з чужими грошима пан Ходаковський — невідомо. Відомо, що 2002 р. він вигулькнув кандидатом у депутати Київради від блоку «Наша Україна», а заразом редактором газети «Наш Київ» та головою правління однойменного благодійного фонду. Чи мав той благодійний фонд такий же стосунок до благодійництва, як науково-виробниче товариство «Претич» до науки й виробництва, про це історія мовчить. Хоча дізнатися про це було б, гадаю, цікаво. Як не слідчим органам, то виборцям — напевне.
Що цікаво: поява втікача, розшукуваного судовою виконавчою службою, призвела не до належного його притягнення до кримінальної відповідальності, а до... закриття кримінальної справи «у зв'язку з відсутністю складу злочину»!
Чи то фігурування в списку, очолюваному Віктором Ющенком, справило на міліцію таке незабутнє враження?
Відповідь колишнього начальника слідчого відділу Сергія Бистрика на зроблений депутатом Деснянської райради Віталієм Черняховським запит на ім'я заступника начальника Деснянського РУ ГУ МВС України дивує відвертим ігноруванням (чи незнанням?!) правоохоронцями і Цивільного та Кримінального кодексів, і Конституції України, і права загалом. Міліція посилалася на те, що між Божком та Ходаковським виникли цивільно-правові стосунки, щодо яких суд уже ухвалив рішення. Те, що від того рішення ані постраждалому легше не стало (адже гроші не повернуті!), ані ошуканця не покарано, міліціянтів не бентежило.
Щоправда, 2004 р. прокуратура Деснянського району дійшла висновку, що постанова слідчого про закриття справи № 51-1927 є незаконною. Справу було поновлено. Однак швидко закрито вдруге. Ще б пак: Віктор Андрійович, за авторитетом якого легко сховатися не лише дрібному злодюжці, а й значно потужнішим «борцям за права народу», переміг.
«Бандитам — тюрми!» — саме під цим гаслом глава Деснянської районної організації Народного Союзу «Наша Україна» пан Ходаковський балотувався в липні 2005 р. на довиборах у Київраду по виборчому округу № 27. Та попри те, що в усій його агітаційно-паперовій продукції уміщувалося його фото разом з Віктором Ющенком, перемоги не здобув. Вибори тоді проходили на мажоритарній основі, а не списком, і виборці, інформовані пресою про «науково-виробничу» діяльність і творчі здібності пана Ходаковського, у довірі йому відмовили.
Що не кажи, куме, а «покерманити» хочеться Сьогодні, покерувавши тричі (2002, 2004, 2006 рр.) районним штабом «Нашої України» та його фінансовими потоками і потрапивши нарешті до райради, Ходаковський явно переживає новий творчий злет. Це, мабуть, виключно завдяки натхненню він придбав нове житло по вул. Лисківській, 30.
Загальні обсяги результатів його натхнення наразі невідомі. Натомість відомі плани на майбутнє: як не пощастило стати головою райради, то отримати бодай якесь вагоме кріслечко — сам Бог звелів. Адже там, на кріслечку, простір для реалізації натхнення буде значно більшим, ніж у торговця золотом і зброєю, не кажучи вже про майстра ЖЕКу. Можливо, Віктора Миколайовича варто призначити головою бюджетної комісії? Або ж комісії, яка заправлятиме землевідведеннями і забудовами в районі? Адже це — місця, де потенціал пана Ходаковського здатний проявитися з новою силою — так, що вплив його відчуватимуть усі — від дітей та підлітків до пенсіонерів. І тоді квартири на Виґурівщині-Троєщині видаватимуться гіганту творчості дитячими забавками, тоді йому до снаги будуть вілли на Канарах! Тоді й підприємства в Україні — не обов'язково наукові, можна просто виробничі, обов'язковим є лише їх значний річний прибуток — можуть перетворитися на особисту дійсність талановитого пана.
То як, з поваги до «Нашої України» дамо її гідному представникові реалізувати свій потенціал? Спільними зусиллями, спільними кишенями уможливимо йому шлях не на нари, а на Канари?


 

НАША КАМПАНИЯ

 

«Форум спасения Киева» просит депутатов не спаивать свой народ: реклама пива лжёт