Будапешт: досвід боротьби з незаконними забудовами

pani-maidan.livejournal.com

Стаття присвячена найбільш вражаючій відомій мені історію успіху з беспредельною забудовою. Дуже розраховую на те, що інші учасники зустрічі з Орсолею в Будапешті, теж напишуть свої враження. Я технократ і логік, мені важко висловлювати емоції. А це той випадок, коли це просто необхідно.

=========
"Заперечую!" Громадський рух рятує старовинні квартали Будапешта

Зима 2007. Весь центр Будапешту розмальований графіті. Навіть пам`ятники королям. Навіть центральна вулиця Андраші, що є охоронним об`єктом ЮНЕСКО.

Графіті за угорським законом - це адміністративний злочин. Однак за всі роки існування Угорщини судову справу за графіті відкрили на одну людину. Її звати Орсоля Егрі, це вона на фото. Вона не розмальовує лайкою пам`ятки, що охороняються ЮНЕСКО. На тих, хто це робить, в суд не подають.



Орсоля вже 4 роки малює один знак в одному районі Будапешта і тільки на будинках, яким загрожує знесення. Цей знак - оберіг. Про це знає і мер 7го района Будапешта, який і подав в суд на громадянку Егрі. Про те, що значить цей знак, знають вже не тільки в Будапешті, а і за кордоном. Це - символ боротьби за збереження історичної пам`яті. Важкої і довгої боротьби проти великих грошей.

Громадська ініціатива, речником якої є Орсоля Егрі, називається угорською OVAS!, що в перекладі найближче до вигуку адвоката в суді "Заперечую!". Її учасники з 2002 року заперечують перетворення 7го адміністративного району, старовинного Ержбетвароша, найменшого з 23 районів Будапешта, на суцільну новобудову з скла та бетону. Цей район розташований впритул до охоронної зони Юнеско і учасники OVAS! поставили собі за мету домогтися статусу охоронної зони і для Ержбетвароша. Це був район музикантів, поетів та інтелектуалів, де будинки досі зберігають пам`ять про класиків угорського мистецтва. Цей район пам`ятає жахи 2ї світової війни. В 1944 році профашистський режим Салаші зробив цей район гетто і всі євреї Будапешту були звезені туди. Тільки вторгнення радянських військ в січні 1945 року врятувало їх від планованого вивезення в концтабори і Ержбетварош став єдиним в Європі гетто, що не бачив масового винищення.

І архітектурна цінність споруд там не менша, ніж в сусідній охоронній зоні ЮНЕСКО, однак... Закону нема, щоб забороняв це зносити? Нема. І мерія роздає дозволи на забудову крупним інвесторам.

Як будь яка влада в будь якій країні мерія аргументує свої дії турботою про благо народу. Більшість будинків в цих кварталах - в поганому стані. Там досі є будинки з туалетами на дворі. Мешкає там зовсім небагато людей, в основному - старі та бідні, які не можуть собі дозволити капітальні ремонти або не хочуть переїжджати з рідних місць, де прожили все життя.

А натомість... тут будуть п`ятизіркові готелі, нові робочі місця, бізнес-центри, нове розкішне житло, і .. .може... навіть трохи соціального житла побудують. Не залишиться історії? Так в нас в місті і так пам`яток історії - на всю туристичну Європу вистачить!

І поступово старі будинки кварталів порожніють і просто як просяться під знесення.. Так було донедавна.



І що може зробити проти таких аргументів, проти влади та великих грошей невелика і неформальна купка інтелектуалів? Навіть мої знайомі угорці з громадянських організацій, які обізнані з темою протестів і методами роботи OVAS!, висловлювали скепсис стосовно можливості успіху. Що вже казати про простих громадян.

І все ж в травні 2007 року OVAS! домігся внесення 70 будинків Ержбетварошу в реєстр об`єктів, що охороняються державою. А за два роки до того - 51. І на черзі - ще будинки.

Як це стало можливим? Як діє OVAS! ? І що з їх досвіду можемо запозичити ми?

OVAS! не подає в суд. Не блокує забудови. Не проводить мітингів протесту. Не робить практично нічого з того, що є звичними прийомами боротьби з проблемною забудовою в Україні.

Вони працюють з людьми та суспільними комунікаціями. І тільки...

Ще до першої акції активісти OVAS! ретельно проробляли методологію дій. Розробили символіку і основні повідомлення. Обрали речника. Погодили ідеологічну платформу. І тільки потім вийшли на люди.

Знак, яким активісти позначають загрожені будинки, схожий на стрілецьку ціль, і одночасно несе в собі алюзії на жовті зірки Давида, якими позначали євреїв німецькі фашисти.

Біля кожного маркованого будинку регулярно проходять екскурсії, на яких активісти OVAS! розповідають всім бажаючим про історію цього будинку і кварталу в цілому. Екскурсії щотижневі, оголошення про них роздаються перехожим протягом тижня. В день екскурсії всіх зустрічає активіст з великим "оберегом" на паличці. Так його пізнають люди.

На екскурсії постійно запрошується преса та... професійні екскурсоводи, яких в Будапешті, одній з туристичних столиць Європи, вже дуже багато. Спочатку на екскурсії ходили переважно місцеві мешканці та люди, що працюють в Ержбетвароші. Преса підтягнулася пізніше. А екскурсоводи почали ходити тільки минулого року. І тепер багато з них вже прокладають свої туристичні маршрути по раніше забутих вуличках. Ержбетварош стали згадувати в путівниках.

На відміну від мітингу, на екскурсію не треба заявки в органи влади. Втручання поліції в екскурсію виглядає, м`яко кажучи, дивно (хоча на початку і таке бувало, поліцію викликали забудовники, такі випадки потрапили у ЗМІ і викликали великий резонанс).

Такі регулярні екскурсії допомогли активістам налагодити постійні та довірливі відносини з мешканцями загрожених будинків, які стали звертатися за порадою та допомогою. Комусь з старих допомогли зробити ремонт, комусь отримати соціальну допомогу, комусь порадили хороший клуб по інтересах. В результаті люди відмовилися від ідеї продавати свої квартири забудовнику і укріпилися в бажанні жити на звичних місцях й надалі і повірили в те, що їх рідні квартали можна відновити.

Одним з аргументів влади за знесення старих будинків була висока вартість і складність реставрації (в Україні це теж популярний аргумент). Тоді активісти OVAS! залучили організації архітекторів та істориків і оголосили конкурс на кращий проект та кошторис реставрації одного загроженого будинку. Були розроблені професійні проекти і виявилося, що всі запропоновані проекти є на порядок дешевшими від тих цифр, що наводилися владою. Цей факт отримав великий розголос і поставив обґрунтоване питання про корупцію.

Архітектори та реставратори працювали над проектами безкоштовно, переможець зрештою отримав підряд на відновлення цього будинку від угорського аналога Держкомітету з охорони пам`яток. А решта учасників мали гарну рекламу, яка допомогла їм отримати нові замовлення.

Грамотна і продумана робота з пресою, безумовно, один з головних методів роботи OVAS!. Орсоля Ергі збирає всі публікації про діяльність групи і наочно демонструє прогрес з роками з допомогою папок, в кожній з яких складено матеріали за рік. Зовсім тоненька - 2002 рік. Непідйомний фоліант - 2006, і всього один місяць 2007 - такої ж товщини як 2002.

Прес-конфереції OVAS! проводить зазвичай прямо на місці подій - поруч з загроженими будинками.

Крім екскурсій по старих кварталах, Орсоля часто розповідає про Ержбетварош в свойому кафе, розташованому на іншому боці Дунаю. Це приміщення автовокзалу 1960х років, яке стояло закинуте після зникнення автобусних маршрутів. І ніби просилося під знесення. Як і старі будинки в Ержбетвароші. Орсоля купила цю споруду і зробила з неї модерне стильне арт-кафе, яке не просто приносить дохід власникам та втіху відвідувачам та художникам, що виставляються в ньому. "Транзіт-арт-кафе" фактично демонструє, як може розвиватися Ержбетварош. І це вражає.

Активісти руху заохочують повернення бізнесу в старі будинки і вже сприяли відкриттю кількох кафе в старовинному стилі.

Позиція OVAS! "історія і культура проти тупої жадоби" привернула на їх сторону і міністерство культури, і комітет з охорони пам`яток і навіть міжнародну громадськість. Притому активісти не заперечують проти участі інвесторів і нових будівництв в районі, особливо враховуючи, що 40% будинків там втрачені невідворотньо. Вони вимагають збереження історичного обліку при реконструкції та врахування загального стилю при новому будівництві. І категорично заперечують спроби виселити нинішніх мешканців.

На сторону OVAS! зрештою став і мер Будапешта, але угорське законодавство, що базується ще на Магдебурзькому праві віддає пріоритет самоврядуванню районів в забудовній сфері. Узгоджувати рішення з містом вони не мусять.

Ніхто більше не допоміг розголосу діяльності OVAS! як протидія мера району та забудовника, які мають дуже приязні стосунки.

Сам факт судового переслідування владою Орсолі за графіті при тому, що від цієї навали реально потерпає все місто, додав руху більше симпатиків, ніж вся екскурсійна діяльність. Мешканці Будапешта закидали мерію, і ЗМІ обуреними листами "Чому влада не ловить і не переслідує реальних хуліганів, які паплюжать наше місто, а натомість зловила одну захисницю старовинних будинків?"

Скандали навколо забудови Ержбетвароша в 2006 році настільки зачепив діяльність інвестора, що він купив першу шпальту в одній з найбільших німецьких газет "Шпігель", яка видається також в інших європейських країнах, і надрукував там панегірик своїй будівельній діяльності в Будапешті. При цьому не забув додати порівняння себе та "хуліганки" Орсолі. З фотографіями. Одного погляду на які досить, щоб скласти враження про обох. Фото Орсолі ви бачите самі, а він... достатньо подивитися на українські обличчя влади.

Однак і інвестор змушений змінювати плани, змінювати проекти, зберігати і відновлювати існуючі фасади. Він не збанкрутує від цього, за оцінками економістів прибуток від будівництва в центрі Будапешту зараз більше 100% на рік. Не збанкрутує і місцева влада. В приватних розмовах з активістами однієї, теж знайомої автору громадської організації, Clean Air Action Group, інвестори зізнавалися, що на хабарі чиновникам йде до 10% вартості розробки проекту забудови.

Незважаючи на те, що боротьба за історичний облік Ержбетвароша інколи набуває відверто екстремальних форм (наприклад, в Орсолі палили машину, їй постійно погрожують по пошті і телефоном), OVAS! є переконаним прихильником ненасильницького спротиву. Орсоля вважає, що і мер, і забудовник мають таке ж право на існування, на переконання, на дії, як і вона та її однодумці, і метою OVAS! є не перемогти "ворога", а переконати людей в перспективі своєї справи. Вони не мислять в категоріях "ворогів", не використовують конфронтаційну риторику і агресивний піар. І саме ненасильницьку ідеологію вони вважають основною причиною успіхів своєї боротьби. А також - реалістичний, взаємовигідний підхід до вирішення конфліктів, коли за всіма сторонами визнається право на свою вигоду.

Навесні в Будапешті через скрутне фінансове становище мала закриватися одна з найстарших в Європі штучних ковзанок на відкритому повітрі. В надзвичайно мальовничому місці - поруч з старовинним замком. Хтось організовував демонстрації і пікети, що Орсоля прокоментувала так: "Замість протестувати, краще б намовили всіх своїх знайомих регулярно ходити на той каток! Тоді б він і не збанкрутів!"

В Угорщині немає законів, які б змушували владу хоч якимось чином враховувати громадську думку при забудові міст. В цьому відношенні в Україні законодавство є більш прогресивним. І нам варто користатися цим. Як і досвідом OVAS!

На питання, що саме є головним в їх діяльності, Орсоля відповідає "Ми дуже добре знаємо, чого ми хочемо, і як цього можна досягти. І можемо пояснити такими словами, які здатна зрозуміти кожна людина".


З весни 2007 OVAS! почав збір підписів по всій Європі під зверненням до голови Центру Світової Спадщини ЮНЕСКО Франческа Бандаріна з вимогою включити 7й район Будапешта в охоронний реєстр ЮНЕСКО.

І я не сумніваюся, що угорські активісти досягнуть своєї мети.


Фото: Наталки Зубар та Володимира Ханаса.
Всі ілюстрації - тут http://maidan.org.ua/gallery/v/ovas/

Джерело: http://pani-maidan.livejournal.com/23925.html