Warning: fopen(counters/17786_cnt.php) [function.fopen]: failed to open stream: Permission denied in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 16

Warning: fwrite(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 17

Warning: fclose(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 18
:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
Анонс

"У СІЗО раді порядним людям"

Іра БОНДАРЕНКО, kiev.svidomo.org

Олександра Гудиму затримали у неділю під час мирної акції по прибиранню поваленого паркану зі свого двору. Його, дружину, доньку та сусідів, які вийшли на акцію, забрали спецназівці і утримували у відділку: більшість людей до вечора, а Гудиму перевели у слідчий ізолятор і відпустили тільки у вівторок ввечері.

Гудима - народний депутат І скликання. Щоб боротися із незаконними забудовами у своєму районі, він створив комітет захисту від мародерів "Печерськ", і регулярно проводить акції на захист мешканців, парків і стадіону.

Він називає себе "найбільш законослухняною людиною в Києві", тому що повідомляє про кожен громадський крок в міліцію.

Ми зустрілися у невеликій кав'ярні біля Головного поштамту. Олександр виглядав дещо втомленим, але навіть задоволеним:

"Ви знаєте, я безмежно вдячний людям, які мені допомогли. Всім, хто долучився до цього. Зовсім незнайомим, чужим", - із захопленням каже він.

Чому ви вирішили зібратися і прибрати паркан?

У нас навколо дому була об'їзна дорога. Люди тут по 40-50 років живуть і вільно нею користуються. А в один момент життя звузилося. Хтось приїхав і хтось загородив людям дорогу. Бабуся з першого під'їзду раніше могла в аптеку ходити 20 метрів, а тепер їй дійти до аптеки 250 метрів.

Є рішення Київської міської ради стосовно надання земельної ділянки для будівництва на Лесі Українки. Там вказано, що будувати секцію "Е" можна, але не сказано, що вона має впритул доходити до будинку №9. Це рішення приймалося без того, щоб спитати людей.

Крім того, "Познякижитлобуд" десь з 2008 року ставлять свої паркани без документів. Точніше, з підробленим документом. У мене є копія оригінального дозволу, на якому немає печаток. Забудовник сам проставив собі дозвільні печатки, і вони підроблені.

Тому ми вважаємо, що повалений паркан - це сміття. І вирішили прибрати його з двору.

Як відбувалося затримання?

Ми прийшли на 11 годину. Я одразу подзвонив в міліцію і повідомив, де я і що я збираюся робити. Міліція прибула через 50 хвилин, я підійшов до них і показав повідомлення про проведення акції, яке я надіслав в мерію.

Що ми робили? Ми несли паркан за прибудинкову територію, за її межі. Які це межі? Це фактично доріжка, яка обходить дім. Ми прибрали навколо бювету, частину двору.

І раптом, ні з того, ні з сього, спецназ, який теж приїхав, перемістився до нас. У мене з'явилося таке відчуття, що вони якось невірно себе поводять. Я тоді якраз стояв серед людей, поряд зі мною 71-річна жінка, поряд інвалід, який ледь ходить, тут сирота, яка живе в цьому будинку, ще кілька бабусь, яким далеко за 70 років. Ні слова, ні півслова, без попередження просто на мене налетіли, хапають, кидають на землю, і по людях кудись волочать. Штовхають, на шию удавку накинули. Людей товчуть. Мене кудись кинули, душили. Я не знаю, як я вирвався, як я вийшов на тротуар, і ми з людьми знову зібралися докупи. Це був якийсь і жах, і розпач, і приниження. Тебе розтоптано, розтерзано...

Потім вас ще раз затримали?

Після того, як я вирвався, ми повернулися на те місце, де на нас напали. Ми поговорили і вирішили іти до Адміністрації президента. По дворах ми йти не хотіли, пішли по бульвару Лесі Українки. Нас було шість чи сім чоловік, пенсіонери, мої родичі, які боялися за мене.

Коли ми йшли повз "Інтертоп", раптом з-за машин вискочили зелені силуети і кинулися на мене. Знову вхопили, кудись волочать. Заламують руки, одягають наручники, затягують у машину. Поряд зі мною, як мішок, обличчям на підлогу кидають мою дружину. Один спецназівець стає їй коліном на спину, і шарфом починає душити! Вона стогне, хрипить, а тільки я хочу щось сказати, як мене одразу по пиці, по пиці...

Ось фотографії з сайту "Кореспондент", як відбувалося затримання.



Як з вами поводилися у відділку?

Нас вп'ятьох плюс Таню Борисенко, яка з поламаною рукою, кинули в клітку, поки що всіх разом. Я боявся, що в мене мобілку відберуть, і затиснув її сильно у руці. Коли зняли наручники, я почав дзвонити. Спершу в швидку допомогу. Але швидка відмовлялася приїжджати. Казала, що повинен викликати черговий міліціонер. Прошу капітана, але він не захотів. Сказав: "У вас є мобілка, ви дзвоніть".

Вимагали адвоката. Знову відмовили.

Потім уже в клітці тицьнули мені постанову про моє затримання. Я звідти дві фрази запам'ятав. Що я складаю загрозу для суспільства. І те, що мене затримали у зв'язку з тим, що можу уникнути того, щоб прийти в міліцію, і не явитися.

Я дзвонив усім, кого міг згадати. Зрештою, друзі знайшли адвоката. Коли він прийшов, мені дали ознайомитися із заявами потерпілих 6 березня.

Що було у цих заявах?

Коли я їх побачив, то зрозумів, що це була проплачена акція. Зібрано покази всіх робітників на будівництві. Заяв було тридцять, не менше. Написані здебільшого рукою кількох міліціонерів, і потім хтось розписується "З моїх слів записано вірно". Всі чомусь знають мене, знають моє прізвище.

Той охоронець, якому я нібито завдав удару, написав, що я вдарив його ломиком. І потім йому цю рану зшивали. Уявіть, яка це рана на лобі, або на тім'ї, щоб потім зшивати - це була б кров, швидка б приїхала. Нічого цього не було.

Ще цікавий час написання заяв. Ми почали акцію о 15:00, а заява від Вадима Бахдасяра (це той, кого нібито побив Гудима - "Свідомо") зареєстрована о 14:30. Інші заяви зареєстрували о 15:00, о 15:30. А міліція - ми це чітко зафіксували у протоколі - приїхала о 15:42. У нас є копія цього протоколу з вхідним номером міськради та Печерьскої райради.

Ви пам'ятаєте цього охоронця?

Бахдасяра я не пам'ятаю. Тим більше у мене не було ломика. І тому наполягаю на слідчому експерименті. У нас є кілька фотографій статичних, то це інший сюжет. В мене руки видно, і видно, що в мене нічого немає. Я приблизно пригадую той момент, що мене штовхав один з охоронців. Я просто взяв і відвернувся. Я тоді звернувся до міліціонера і попросив захистити мене.

Кажуть, він десь лежить і лікується в якійсь лікарні. Щоб пред'явити претензії, у нього є 21 день.

Ось фотографії Тимура Ібраїмова з цієї події.


Як з вами поводилися у слідчому ізоляторі?

Найцікавіші фрагменти облишу, щоб була інтрига. Я мушу це прожити. Це дуже корінне питання: життя тут і життя там. Я не хочу туди повернутися, але я вдячний, що я там побував. Це життя з іншого боку, життя людей, які поза законом. Вони не осуджені, але вже не люди. Вже позбавлені всього.

Мене возили скрізь і всюди. Уже надвечір вівторка привезли назад у Печерське райвідділення. В останній момент до мене в камеру кинули такого цікавого чоловіка: Юрій Ізя, киянин. Він мене впізнав, мене це здивувало, адже я його не знав.

Юрій мені сказав, що інтернет уже весь перевертається, депутати скрізь тиснуть, щоб мене випустили. А потім пригощає мене жувальною гумкою і відламує половину "Марсу". Бо я цілий день не їв, відмовлявся від усього.

Як вас відпускали?

Прийшов слідчий, ознайомив зі справою, дав підписати підписку про невиїзд. Я перепитав, чи можу брати участь у громадських заходах, в акціях. Він відповів: ця підписка про невиїзд не перешкоджає вам це робити, але акції мають бути в межах закону.

Тим не менш, коли сьогодні під Адміністрацією президента пікетували проти Табачника, я помітив, що весь час мене супроводжувала жінка з оперативною камерою.

У Печерському райвідділі ваше затримання прокоментували словами: "Ця людина - злочинець. Він давно заважає Печерській міліції працювати". Як ви заважали працювати міліції?

Мені теж сказали, що ви останні півроку не давали міліції працювати. Гадаю, що ми їх фактично змушували працювати. Тому що на кожному заході, який я проводив, я вимагав присутності міліції. Якщо міліція не приїжджала, я на начальника головного управління писав заяву: міліції не було. І мені по кожному такому випадку мусили відповідати. Якщо вони не виконували свої обов'язки, я змушував їх робити те, що належить.

А наприкінці, коли мене вже відпускали, один з міліціонерів сказав: "Нарешті, приємно йти з порядними людьми, яких садять. А то раніше бомжів якихось водили, а тепер порядних. Буде, що згадати".

НАША КАМПАНИЯ

 

«Форум спасения Киева» просит депутатов не спаивать свой народ: реклама пива лжёт