:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
Анонс

Законопроект № 2450: влада розширить підстави для репресій?  

 

Михайло ЛЕБЕДЬ

 

Обмеження свободи мирних протестів – друга після політичних репресій проблема української влади. Про це йдеться в доповіді про дотримання прав людини за 2011 рік, днями опублікованiй Держдепартаментом США. Європейська Комісія – огран ЄС – також нещодавно у своєму звіті “Реалізація Європейської політики сусідства в Україні” заявила, що українська влада все більш вороже налаштована до протестуючих. Проте даними висновками, нажаль, пересічних громадян нашої країни не здивуєш. А от те, чому громадські організації та профспілки періодично влаштовують протести проти виставлення на голосування у парламенті законопроекту про протести, який мав би покласти край беззаконню у цій сфері, – це питання потребує додаткових роз’яснень. Бо тут, як то кажуть, диявол криється в деталях.

Отже, чому люди протестують? Перш за все, жахає офіційний текст законодовчої ініціативи №2450 “Про порядок організації і проведення мирних заходів”, який зараз висить на веб-сайті Верховної Ради. Норма про повідомлення влади про захід не менше ніж за 4 робочих дні до його проведення, та недолуго сформульована дефініція спонтанного мирного зібрання налякають будь-кого, хто хоч краєм вуха чув про “дозвільний” порядок проведення мітингів в Казахстані, Білорусі та Росії. Нагадую, там майже неможливо провести мирний протест, проти якого заперечує влада.

По-друге, градус недовіри громадськості не зменшують і відомості про неофіційний тест законопроекту, який зараз доопрацьовується у профільному парламентському Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Чому? Звісно, бо ще не зняте питання строків повідомлень про мирні зібрання, про що докладніше можна прочитати у статті “2450: щодо чого не домовились”.

Але найголовніші ризики перемовин правозахисників з владою щодо свободи мирних зібрань в Україні зараз зосередились навколо однієї репресивної статті Кодексу України про адміністративні правопорушення. Влада зараз обіцяє змінити її вже після того, як буде прийнято спеціальний закон про протести. Але якщо про обіцянку забудуть – закон автоматично перетвориться на “поліцейський кийок”…

Отже, так історично склалося, що в Кодексі про адміністративні правопорушення сьогодні є зловісна стаття 185-1, яка за “порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій” передбачає попередження, або накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Де-юре ця стаття зараз “пуста”, оскільки “встановленого порядку організації або проведення” мирних зібрань не існує, як не існує і спеціального закону про мирні зібрання. Наголошую, що “встановленим порядком” не є також нечинний Указ Президії Верховної Ради СРСР 1988 року “Про порядок організації проведення зборів, мітингів, вуличних заходів і демонстрацій в СРСР”, а також “фількіни грамоти” – антиконституційні рішення різного рівня багатьох місцевих органів влади, покликані незаконно обмежити свободу мирних зібрань.

Проте на практиці ж стаття 185-1 час від часу використовується як репресивна. Використовується в комбінації з “фількіними грамотами”, нечинним Указом Президії Верховної Ради СРСР, або з невірним розумінням 39 статті Конституції (а-ля “все, що не написане, – людям заборонене”) щодо активістів, які цілком законно сьогодні проводять спонтанні зібрання, або не вкладаються у визначений у антиконституційних “фількіних грамотах” чи Указі Президії Верховної Ради СРСР строк для повідомлень. Активістів за це реально затримують під час протестів і судять. Але, на щастя, вони можуть вигравати, і виграють в судах, якщо не першої так наступних інстанцій.

До тогож, дана стаття Кодексу за своєю природою є антиконституційною. Це стверджує експерт Харківської правозахисної групи, кандидат юридичних наук Оксана Нестеренко. Правозахисниця вважає, що стаття 185-1 “фактично встановлює відповідальність не за протиправні діяння, які б порушували права та свободи інших осіб (право на життя, власність), а за невиконання встановлених законом процедур, які самі по собі порушують Конституцію України.”

“Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, учасники мирних зборів не повинні побоюватися переслідувань з боку держави за свою участь у них. Цей принцип був сформульований у справі “Езелін проти Франції” і отримав розвиток, зокрема, в Постановах у справах “Бачковській та інші проти Польші” і “Алексєєв проти Росії”. А у справі “Бачковській та інші проти Польщі” Європейський Суд дійшов висновку, що навіть сама загроза переслідування за участь в неузгодженому мітингу є порушенням статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,” – каже Оксана Нестеренко, а також нагадує, що при розгляді справ судами України, практика Європейського суду з прав людини повинна використовуватися як джерело права. – “З огляду на це є всі підстави стверджувати, що наявність статті 185-1 Кодексу про адміністративні правопорушення є порушенням права гарантованого статтею 11 Конвенції та статтею 39 Конституції України.”

Небезпека чинної редакції статті 185-1 Кодексу полягає в тому, що з появою спеціального закону слова про “порушення встановленого порядку організації або проведення” мирних зібрань перестануть бути “пустими”. До того ж, під час перемовин у робочій групі при парламентському Комітеті влада у текст 2450 такі декларативні формулювання, як “організатор мирного зібрання зобов’язаний: … вимагати від учасників мирного зібрання дотримання громадського порядку та оголошених умов проведення мирного зібрання; … забезпечувати спільно з учасниками мирного зібрання і органами внутрішніх справ проїзд транспортних засобів оперативних і спеціальних служб;…” і т.д. Тож якщо стаття 185-1 залишиться незмінною, то будь-який “крок вліво – крок вправо”, зокрема, цих декларативних формулювань нового закону буде підставою для затримання учасників зібрання працівниками міліції, для застосування демотивуючих штрафів, тривалих виправних робіт чи тривалого адміністративного арешту.

Тому не дивно, що між правозахисниками-членами робочої групи при парламентському Комітеті зараз точаться дискусії щодо того, що робити зі статтею 185-1 – виключати її з Кодексу зовсім, або ж кардинально переформулювати. Проте ще з самого початку перемовин правозахисники пропонували владі вирішити це питання у перехідних положеннях законопроекту, щоб зміни до Кодексу набували чинності одночасно зі спеціальним законом про протести. Влада ж… знаходить аргументи, щоб цього не робити.

16 травня під час засідання профільного парламентського Комітету майже усі присутні депутати та представники Адміністрації Президента висловилися за те, щоб змінювати статтю 185-1 не в прикінцевих положеннях до 2450, а окремим законопроектом, причому після голосування за 2450.

Тобто “сьогодні – стільці, а завтра – гроші”, як пропонував Остап Бендер з відомого сатиричного твору.

Більше того – фактичний “продюсер” просування законопроекту з боку Адміністрації Президента, Радник Президента та Голова Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України Маритна Ставнійчук під час телепередачі Шустер Live днями заявила, що 2450 буде прийнято до того, як депутати підуть у літню відпустку. А з огляду на те, що зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення ще навіть не зареєстровані окремим законопроектом, то питання щодо статті 185-1 в кращому випадку актуалізується під час активної стадії виборів у парламент-2012, або вже після виборів.

В гіршому випадку – питання взагалі не актуалізується. Бо про зміни в статтю 185-1 або забудуть, або ініціатива втопиться у передвиборчих баталіях, або все це остаточно залишиться на совісті нового переформатованого парламенту і переформатованих комітетів. Ціна ж питання, нагадую, – репресії міліції та судів проти учасників мирних зібрань весь той час, доки питання зі статтею 185-1 остаточно не вирішиться.

Чи є вихід з цієї ситуації? Звісно! Треба або приймати зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення разом з законом, або приймати їх навіть раніше, ніж 2450.

Але чи влаштовує цей вихід владу? Тим більше, що профільний парламентський Комітет вже 6 червня під час свого засідання може рекомендувати парламенту приймати законопроект. Причому без прикінцевих положень…

Михайло Лебедь,
член робочої групи по доопрацюванню законопроекту №2450 при парламентському Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин,
член Правління ВГО “Інститут Республіка”,
заступник Голови ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ),
активіст Всеукраїнської ініціативи “За мирний протест!”

 

 

 

Джерело: http://www.zmina.org.ua/2012/05/2450-vlada-hoche-uzakonyty-politsejskyj-kyjok/

 

 



0


Опубликовать