:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
Анонс

«Кровосісі» не з власної волі. Кияни паразитуватимуть на регіонах

В. З., «Ліва справа»

Найстрашніший кошмар мешканців регіонів – столиця, що висотує із них всі соки, може стати реальністю. Політичний програш постпомаранчевих сил призвів до неочікуваного результату. Київ буде отримувати не тільки ринкові вигоди через власний столичний статус, але й прямі фінансові бонуси. Можна прогнозувати, що розділ держбюджету на 2011 «на столичні функції» вразить своїми розмірами. І це в часи коли до влади прийшли представники «регіоналізма», що так ревно намагалися захистити області від надмірного унітаризму та хижого центру. Кияни стануть справжніми «кровосісями» (політекономічний термін, що його на початку червня 2010 р. ввів у науковий обіг прем’єр Микола Азаров), тобто бюджетними паразитами.

2012. Кінець світу? Євро? Вибори?

Виробники кам’яних календарів майя не обтяжували себе розрахунками за межами 2012 року. Окультисти та інші знавці езотерики вважають, що це прямий доказ наближення кінця світу. Не менш епохальні події призначені на цей рік у столиці. Буде чемпіонат із футболу та вибори міського голови. І те, і інше для нинішньої влади, певно, важливіше від кінця світу. Влада та мачистське міряння розмірами «амбіцій» - це саме те що потрібно «крутим мужикам» зі «промислового Сходу». І саме їхні дії показують, що сильні та багаті, насправді, бояться і не відчувають себе упевненими у завтрашньому дні. Янукович боїться революції і шукає «широку соціальну базу державної політики». Сам казав на засіданні РНБОУ.

І це розумно. Зазвичай, переможні повстання плебсу починаються у столиці. І Україна не виняток. Майдан відбувався, передусім, у Києві. Студентські заворушення, що скинули у 1990 році уряд УРСР теж були між майданом та площею Верховної Ради (це той п’ятачок під парламентом, що із 1990 року обнесений парканом). Так вже повелося, що владою помічається тільки протест, що виводить маси в Києві.

Столиця традиційно не сприймає ідеї ефективних менеджерів із «донецьким» політичним корінням. Це, насправді, ірраціональна штука. Бо БЮТ чи вітчизняні праві нацдеми такі ж представники інтересів монополістичного капіталу, як і їхні опоненти. Це розуміють всі, навіть, самі кияни. Просто для них регіонали – це майже марсіани. Так, це забобон, але для нині правлячої сили дуже болісний та образливий. Тому киян будуть «підмазувати». Для цього і потрібен найкращий фахівець регіоналів із управління комунальним господарством Олександр Попов. Після того, як він був призначений головою КМДА і проголосив, що вибори у Києві відбудуться 2012 року, можна твердити, що передвиборча кампанія вже стартувала. Пацифікація столиці має завершитися добровільним та чесним обранням нового міського голови на прізвище Олександр Попов.

Насправді, для керівництва містом свій мер не так вже необхідний для ПР. Їм і без мера зручно керувати. Просто потрібна людина, що не заважала б працювати. Черновецький не заважає. І пану Попову вистачає почуття гумору твердити про те що чинний мер працює над бюджетом, через пів години після доповіді заступника голови КМДА Олександра Пузанова на колегії адміністрації у середу. Пузанов саме звітував про підготовку того бюджету, що із ним мав «працювати» Черновецький. Враховуючи особливо ворожі стосунки між цим чиновником КМДА та людьми Черновецького це виглядає, як вкрай образливий жарт і презирливий жест. Як і призначення Попова головою КМДА напередодні ювілею – теж знак, але знак Президентської милості. Подарунок. Вже не в.о., а чиновник, що має політичну вагу меншу ніж у прем’єра, але, насправді, більшу ніж у більшості міністрів.

Дохід звичайний та столичний

Для того щоб підкуп потенційних виборців був для читача очевидніше, треба проаналізувати цифри. Порівняємо два міста. Київ та Харків.
Подібності. В обох від радянських часів розвинута транспортна інфраструктура. Обидва - мали сильні підприємства ОПК і авіабудування. Обидва є значними університетськими містами та важливими транспортними вузлами. Саме тому під час з’їзду у Сіверодонецьку 28 листопада 2004 року пролунала пропозиція перенести столицю до Харкова. Бо це місто по багатьох параметрах не поступається Києву.

Головні відмінності. Київ у два рази більше. Київ є столицею. У Харкові більше значення промисловості, в Києві ж у промисловості зайнятий тільки кожен п’ятий (2004). Тож нам варто спробувати порівняти ці міста. Бо подібностей явно більше ніж розбіжностей. Звісно ми встановимо лише загальні тенденції. Але і цього буде достатньо.

Бюджет столиці має скласти трохи більше 16 мільярдів. Київ залишається у 2010 донором. 6,4 мільярда з бюджетів міста і районів потраплять у держбюджет, а вже із центру Київ отримає до 2 млрд. гривень субвенцій. В цьому році тільки на оплаті різниці у тарифах місто має заборгувати більше 2 мільярдів гривень. Приблизно стільки, скільки складає бюджет Харкова. 2,2 мільярди (приблизно) складаються із 2,1 – податки і 0,1 – дотація. Власне, у Києва має залишатися (по справедливості) щось близько 4,5 мільярдів + субвенції на «столичні потреби» і «соціалку». Тобто 6 із «хвостиком». Насправді, виходить близько 10. Не дуже чесно, але якщо іти за логікою «вітрини», то Київ, звісно, залишає собі на розвиток більше від інших регіонів. Можливе і інше пояснення. Нелояльний та постійно незадоволений будь-якою владою регіон підкупали і раніше, щоб не було «наслідків».

Власне, у столиці концентрується центральний апарат загальнонаціональних органів влади та головні, чи просто важливі, офіси загальнонаціональних і міжнародних кампаній. Зрозуміло, що населення переважно зайнято або в цих структурах, або в сфері обслуговування, транспорту та торгівлі. Крім десятка підприємств машинобудування, літакобудування та харчової промисловості, великих фірм немає. Київ є регіоном де відсутня надто велика концентрація бізнесу в одних руках.

Також столиця є отримувачем приблизно третини прямих іноземних інвестицій. Тож місто, навіть, якщо посадити його на «голодний бюджетний пайок», на рівні Харкова… все одно залишиться найбагатшим. Втім, відсутність вкладень у інфраструктуру вже сьогодні призводить до жахливих наслідків. Восени пенсіонерка в Оболонському районі провалилася до підземної порожнини із окропом. Врятувати її не змогли. Літня жінка померла від опіків. Мертві кияни – це погано для рейтингу Партії Регіонів, що фактично захопила владу в столиці.

Київ має бути вгодований, як та індичка на святковому столі середньокласового американця в свята. І цю індичку будуть годувати, бо іншого шляху немає. Крастимуть не все. Колишній мер Омельченко, що його запросили на відкриття мосту та естакади на Подолі, не втримався і сформулював кредо, що об’єднує його і Попова. Мовляв, при нормальній владі із 9.00 до 18.00 працюють на державу, а потім «трохи на себе». При Черновецькому працювали на себе із 9.00 до 18.00, а потім «трохи на державу». Дива не буде. Крастимуть. Але вже не так нахабно.

Плани

Головний архітектор Целовальник твердить, що найближчі 5 років варто зосередитися саме на інфраструктурних об’єктах, а не на житловому будівництві, яке в планах міського начальства не значиться. Також буде спрощено проїзд мешканців агломерації до місця роботи. Саме тому станції метро та швидкісного трамваю будуть прив’язані до станцій електричок. Чисельність мешканців, що є максимальною для Києва, оцінюється тією ж міською владою в 4-4,5 мільйони осіб. До речі, область є так само важливою для влади, як і Київ.

Наприкінці 2010 року були озвучені цифри державних витрат на Євро і столичні функції наступного року. Якщо автор вірно зрозумів Голубченка та Попова, то це більше 3 мільярдів гривень, але, за всіма ознаками, ми так і не почули про весь розмір суми. Також не меншу суму має викласти місто. Це і мости і метробуд. Також заплановано термінове зведення лінії швидкісного на лівому березі та будівництво у найближчі роки двох ліній метрополітену. Тобто будувати не перебудувати. А ще є плани по створенню в столиці великих тунелів. Якщо хтось думає, що подібні речі можливо робити за рахунок міського бюджету, то він сильно помиляється. Звісно, всім будуть пояснювати що це на Євро і будуть рити землю у прямому і переносному значенні.

Евро? Ні - вибори

Якщо відкинути той факт, що чемпіонат створює умови для того, щоб кілька мільярдерів могли помірятися одне перед одним та іноземцями розмірами капіталів, то користі від нього небагато. Грошові вливання не дадуть відчутного поштовху економіці, а лише завдадуть удару по Черепановій горі і призведуть до значних змін архітектурного обличчя Києва. Крім того, саме по собі свято споживання та хворобливої маніфестації патріотизму, до яких скотився спорт, є просто шкідливим для нашого і без того не зовсім здорового суспільства.

А проблеми міста загострюються. Вже сьогодні «старі» лінії метро не здатні транспортувати наявних пасажирів. Транспортна проблема постає із кожним роком все болісніше. Якщо ще врахувати фантастичний дерибан власності та недофінансування модернізації інженерних комунікацій, то ситуація виглядає тупиковою. Грошей на розвиток катастрофічно не вистачає. Тому кожне досягнення влади, навіть недороблена реконструкція старої лінії швидкісного трамваю, рекламується мало не як політ Гагаріна у космос. А в цей час ліхтарі на вулицях не горять. Грошей на світильники «тупо» не вистачає.

Наслідком Євро можуть стати фінансові вливання в будівництво об’єктів транспортної інфраструктури, що трохи розгрузять дороги і, головним чином, слугуватимуть тлом для переможної виборчої кампанії 2012 року. Якщо справу не можуть вирішити гроші, то вирішать великі гроші. Логіка залізна. І зовні це не виглядатиме для влади, як прояв слабкості.

Тепер варто називати Попова еврокандидатом, а потім євро мером. Якби «Євро» не було, регіоналам варто було б його винайти. Цю ідею вони приватизували із тим же натхненням, як і православного Бога. Насправді, на партійних корогвах біло-блакитні мають намалювати два символи. Печерську лавру, що скоро може стати резиденцією Кирила, та придуркуватий «сіамський» талісман «Євра-2012». Це тепер товано-політичні знаки партії Януковича.



У Києві почалася велика бюрократична «чистка». Попов у середу 17 листопада оголосив про необхідність звільнення 1500 муніципальних чиновників та працівників комунальних підприємств. Більшість, близько тисячі, будуть працівники КП. Втім і цього вистачить для того, щоб зрозуміти необхідність лояльності перед владою. За законом Паркінсона скорочення передують зростанню розмірів апарату. Втім, невеличка чистка звільнених має підвищити рівень лояльності та виконавської дисципліни.

Навіщо?

Подальший розвиток Києва та області ставить собі за мету створення міцної електоральної бази у Центрі, що не залежала б від традиційних спонсорів зі Сходу. Якщо битва за Київ дасть результат, то регіонали далі просунуться на Захід, а Янукович буде менше залежати і від групи Фірташа, і від групи Ахметова. Попов ближчій до останніх, але він не прив’язаний до них. У ієрархічній бонапартистській системі, що її будує Янукович, Попов дуже корисний. Він не має бізнесу, про який знала б вся країна. Він фахівець із управління, що так і не попався на великих доведених правоохоронними органами, депутатськими комісіями чи розслідуваннями ЗМІ махінаціях. Він схожий чимось на колишнього мера Омельченка, але меле язиком менше, бо не бухає. Він краще від Черновецького, бо щось-таки робить.

Якщо Янукович почне підгрібати всю владу під себе, то йому будуть потрібні управлінці, а не бізнесмени при владі. Крім того такі управлінці, які зможуть репрезентувати партію та голову держави у нелояльному регіоні. Посилення популярності та влади Попова – це іще один крок до одноосібної влади Януковича. Популярність влади, що має надмір повноважень, є серйозною загрозою. Загрозою того, що нігті будуть зрізати по самі лікті. А воно нам треба?

Бонапартизм є формою державного управління, коли держава встановлює правила, нехтуючи не тільки інтересами олігархії (про це кожен прихильник необмеженої влади ладен говорити годинами), але і трудящих. Тих самих робітників, бюджетників, само зайнятих ремісників та торгівців, представників «вільних професій», корпоративних службовців, більшість із яких животіє на смішні зарплати та доходи під пресом бюрократії та капіталу.

Ми вже бачимо, що опозиція в київраді – це десяток недобитих «юліанців» із БЮТ. Та і опонує вона владі радше для «галочки», ніж із належним завзяттям. Обламали їм крильця. Тож боротися із владою мають інші сили. Звісно, це не стосується улюблених спаринг-партнера регіоналів із ВО «Свобода». Боротьба ультраправих носитиме відверто імітаційний характер. Партія Регіонів вже сьогодні демонструє схильність до патріотизму. І це патріотизм щирий та обґрунтований. Варто любити те що дісталося тобі. Біло-блакитні не втечуть за кордон. Їх із влади «не вичавиш» (Янукович 2004 рік) і вони будуть жити за рахунок експлуатації людей та природних ресурсів України не один рік. І тим регіоном, де вони ховатимуться від бунтів, має стати Київ. Така собі Москва у мініатюрі.

А ще є очолюване Каськівим агентство із нацпроектів. Теж ідею запозичено у північно-східних партнерів. Подивимося іще, що вони будуть «проектувати» на Київщині і наскільки тут буде результат співвідноситися із «распілом бабла».

Поле битви – Київ

Антиолімпійський (у світі все частіше лунає критика професійного), антиклерикальний, екологістський, соціальний та класовий рух городян може значно обмежити апетити влади. Криза опозиційної нацдемівської політики у Києві виглядає не тільки дуже виразно. Це крах партійної системи. І вона є загрозою нашій свободі, як би це не парадоксально звучало. Байдужий до критики Ющенко та його послідовники, галасливі фанати Тимошенко та інші політичні сили доклали руку до становлення авторитарного стилю правління. Але їхня повна поразка та відсутність політичної конкуренції знищить і ті куці буржуазно-демократичні свободи, що забезпечують людям можливість боротися за реальні цілі. Тобто за конкретні інтереси і цінності.

Опозиція померла, тож треба вибудовувати нову. Позапарламентську та масову. Що ґрунтувалась би на низовій активності і протистояла б політично-партійним проектам. Із принципу. Бо альянси із політичними банкрутами можуть тільки зашкодити.

Основою руху проти авторитарних бонапартистських тенденцій має стати не критика корупції. На київському рівні її тепер буде визначити складно, а системне неприйняття цінностей чинної влади. А саме опір має опонувати корпоративізму, патерналізму, консерватизму, клерикалізму, поліцейщині. Просто лаяти дурнем і корупціонером пана Попова не вийде. Бо він не тупий і на крадіжках його не ловили. Команда нового столичного керманича схильна до фанфаронства і дешевої самореклами, але крім цього ми не бачимо інших ознак. На відміну від регіонів приватизація комунального майна буде помірною. Втім і тут варто кожен раз аналізувати причини та вигоди. Попов сказав, що продажем контрольного пакету АК «Київенерго» мають займатися органи. Втім, ми розуміємо, що на поверненні цих акцій до міста «людина Ахметова» поки не наполягатиме. Бо це все балаканина. Зупинити забудову вони не здатні, а спроби перекласти на киян тягар витрат по ЖКГ мають початися, бо у них немає іншого шляху. І підвищення це буде перекладанням відповідальності за десятиліття безгосподарності. Якщо в столиці збережеться режим поблажок до киян, то ми можемо сміливо обвинувачувати владу у свідомому безсоромному підкупі. Бо тоді, опосередковано будуть платити за наші діряві водогін та каналізацію мешканці Ужгорода, Львова, Одеси, Кременчуга, Харкова та рідного Попову Комсомольська. При капіталізмі за системні проблеми платять бідні.

З‘явилася велодоріжка на лівому березі? Варто цікавитися коли вони будуть на правому. Будують швидкісні трамвай? Варто показати, що шум явно перевищує рівень готовності. Виборча кампанія примусить Попова прибріхувати. Тож ми маємо ловити його на перекрученні фактів чи перебільшенні. Якщо такий механізм критики влади не налагодиться, то через рік-два ми можемо опинитися в ситуації, коли ми не зможемо нічого, бо людям промиють мізки та перетворять на слухняний електорат, що буде звичайну роботу міських служб вважати епічним подвигом, а грабунок країни на користь одного міста - нормою.


            

 

 

 


0


Опубликовать