Warning: fopen(counters/20872_cnt.php) [function.fopen]: failed to open stream: Permission denied in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 16

Warning: fwrite(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 17

Warning: fclose(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 18
:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
Анонс

Марш анархістів у Києві. Відсторонений погляд

 

Анжеліна ЯР, Олег АНДРОС, СВЖ «Природа над усе»

 

 

 

Представники СВЖ «Природа над усе» підтримали марш анархістів, що відбувся у Києві 1 травня 2013 р.  Виступ називався Хліба і волі!», символічно поєднуючи в собі як політичні, так і економічні вимоги.

Того ранку біля метро Арсенальна коїлося щось незвичайне. По-перше, звуки. Не завивання сигналізації, не обридла попса, не остогидле шумове тло  великого міста, а чисте звучання волинки лунало у той день на площі й позначало місце збору. Старовинний інструмент слугував своєрідним маяком, до якого поспішали люди, які мали певну схожість між собою та помітно вирізнялися з натовпу.
Десь за 15-30 хвилин площа на Арсенальній заповнилася вщерть. І дехто ховав обличчя за чорною маскою, а дехто навмисне привертав увагу яскравим ультрамарином фарбованого волосся. І ті, й інші мали щось спільне, але це відчувалося інтуїтивно. Вражало розмаїття кольорів: і чорний одяг антифашистського блоку, й барвисті барабанщики та барабанщиці, й банери усіляких розмірів і відтінків.
У той же час у натовпі замайоріли фіалковою уніформою захисники порядку. Міліція весь час супроводжувала анархістів, що сформували потужну колону. Так і рухалися разом, фактично під конвоєм.
Що звело стільки людей в одному місці й часі? А було їх  чимало, на око, чоловік 250, а може й 300. Мабуть, міліціянти також хотіли б знати, чого треба цій молоді. А вони зайве й не приховували. На повний голос звучали гасла:  «Выше-выше черный флаг, государство – главный враг», «One solution - revolution», «Революция, анархия, мир, труд, май», «Учитель учит, лекарь лечит, политик калечит», «Выйди на улицу, верни себе город», «Геть міністрів, геть капіталістів», «Наше отечество – все человечество».
Кілька разів зупинялися, надавали бажаючим слово. Промови чітко окреслювали економічну стагнацію сьогодення та закликали до виходу з неї – шляхом непокори.
Перехожі просто заклякали від подиву, ба, навіть од шоку, споглядаючи цей незвичайний людський потік та, наче якусь чудасію, знімали марш на мобілки. І дійсно, такого мальовничого, молодого, сповненого щирості й наснаги, до того ж самоорганізованого маршу політики просто нездатні зібрати ні за які гроші. А за ідею – і поготів.
Та які там у політиків ідеї? Адже навіть так звана опозиція сьогодні страждає на форму погано прихованої імпотенції, тож швидше ці молоді люди мали б викликати збудження у соціуму. І таки викликали, хоча подекуди реакції на це зібрання проривалися у брутально агресивній формі. Довелося споглядати, як журналістка телеканалу «1+1» з перекошеним від злості обличчям лаяла учасників демонстрації «придурками». Вочевидь, не могла переварити це явище, оскільки воно було поза межами усталених штампів, якими «перепихується» цей медіаресурс із своєю цільовою аудиторією, «вражаючи далі» своєю запрограмованою жуйкою втомленого обивателя.
Марш крокував Печерськом у напрямку Подолу, мимоволі притискуючи до стін неквапливих перехожих, що вийшли на прогулянку й не були готові до незвичних вражень. Тож у декого зривалося розгублене «А хто ви?». Анархісти мали чітку відповідь, викладену в формі листівки, яку пропонували охочим до друкованого слова: «Ми – прибічники безкласового суспільства без експлуататорів і експлуатованих… Ми виступаємо за ліквідацію будь-якого управління та влади людини над людиною. Тільки самоуправління. Ми виступаємо за ліквідацію паразитуючої на звичайних робочих людях держави. Ми - анархісти».
Для обивателів Першотравень – це щось таке архаїчне, навіть атавістичне, асоційоване з серпасто-молоткастими стягами у руках бадьорих пенсіонерів зі специфічно радянськими виразами на обличчях. Або ж із шашликами під горілочку на природі – те, що «майовкою» раніше називалося. Того ж вечора в новинах показали, як комуністи спокусили своїх прибічників якимись жалюгідними кепками (окрім почасових 50 грн), і як вони, немов зголоднілі горобці за крихтами хліба, билися за винагороду – точнісінько як у чергах за дефіцитом протягом семи десятків років бездарного панування совка.
Здавалося б, яке ж може порівнювати тих маразматиків із цією колоною, що просто втілювала у собі вивільнену енергію свободи?  Проте порівняння таки можливе. Якщо вдатися до ракурсу історичного –  адже Міжнародний день солідарності трудящих має свою історію – на щастя, її не вдалося цілком спаплюжити совєтським  маніпуляторам.
1 травня святкують на честь багатотисячного виступу робітників із вимогою 8-часового робочого дня, що відбувся 1886 року в Чикаго. На той час це був героїчно сміливий виступ. Чому ж сьогодні ця дата залишається такою пам’ятною? А тому, що такі ганебні категорії, як нерівність людей, експлуатація, бідність і навіть голод нікуди не зникли. Бідні продовжують бідніти, а багатії примножують свій капітал, залишаючись господарями життя.
Волелюбна молодь ставить питання руба: чи потрібні нам чиновники і політики, нездатні розвивати економіку країни, натомість натаскані брехати та маніпулювати? «Вони паразитують на суспільстві, для яких чесна робоча людина – лише ресурс. А від паразитів треба позбавлятися». У такому руслі мислять сучасні анархісти в Україні, вимагаючи не лише хліба, а й волі – обидві категорії нерозривно пов’язані між собою.
На превеликий жаль, за 137 років відбулося не так вже й багато позитивних змін. Люди залишаються (чисто по Марксу) товаром, які продають себе на ринку праці й далеко не за собівартістю, а швидше за ту безцінь, яку пропонують. Природа називається в державі не інакше як «природними ресурсами» (і відповідне міністерство використовує саме цей термін, визначаючи саме такий, споживацький, аби не сказати ґвалтівний підхід до Природи). Порядок стосунків між людьми та державами диктують усе ті ж самі династії олігархів. Тим часом кожна сьома людина в світі страждає від хронічного голоду. Загалом це 850 млн людей, 13 % населення планети. Державні уряди не ставлять за мету нагодувати цих стражденних. Натомість активісти ініціативи «Їжа замість зброї», які 1 травня пригощали веганською їжею на Контрактовій площі, довели, що насправді, аби нагодувати всіх, не потрібно багато коштів – лише добре серце та бажання. Здорова та поживна їжа, виготовлена коштами активістів, стала прикладом несфальшованого гуманізму, якого так не вистачає «хазяям життя».
Марш анархістів завершився на Контрактовій площі креативним перформенсом за мотивами творів Жака Превера та Даніїла Хамса, якому додав перчику барабанний джем-сейшн. За постановкою й роздачею їжі спостерігали все ті ж міліціонери (на площі «завбачливо» розмістили автозак) та якісь незугарні й схожі, як близнюки, наче відштамповані в радянському фабричному цеху, суб’єкти в цивільному (не виключено, що це була охорона Гостиного двору, публічного простору, захопленого українськими провладними капіталістами). Прийшли ці біороботи чи на витрішки, чи на підмогу ментам – хто їх зна... Чи збагнули вони гасло «Інший світ можливий!», під яким студенти, екологісти та інші небайдужі люди здійснювали перформенси та роздавали листівки? Їм це не потрібно – за таке не платять.
Члени СВЖ «Природа над усе» озвучили анархістам свою позицію: ми над усе ставимо права природи, й таким чином захищаємо права людей жити в чистому довкіллі. Ми захищаємо права тварин – бо світ стомився від будь-яких форм насильства. Ми були почуті.

 

Фото Ангеліни Яр.

 

 


0


Опубликовать