Warning: fopen(counters/20924_cnt.php) [function.fopen]: failed to open stream: Permission denied in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 16

Warning: fwrite(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 17

Warning: fclose(): supplied argument is not a valid stream resource in /usr/home/iwtbteam/data/www/forumspaskiev.org.ua/_counter.php on line 18
:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
Анонс

Захар Попович: «Прозріння від білозірства»

 

Ліва опозиція

     

Не можна ж, дійсно, звинувачувати людину в нацизмі просто за те, що вона сприймає світ через призму філософії «Майн кампф»?

В американських дебатерів є таке поняття «Argumentum Ad Hitlerum», яке означає нечесний прийом в дискусії, зокрема, неправомірне порівняння когось з Адольфом Гітлером, членами нацистської партії Німеччини, або діячами сучасних неонацистських партій. Аргументація типу: «От ти любиш свого собаку, а ти знаєш, що Гітлер теж любив собак!» – вважається непорядною, не гідною справжнього дебатера. В Україні, звісно, культура дискусії дещо нижча, отже нацистами обзивають одне одного майже всі. Знають про таку нашу звичку і за кордоном.

Отже, коли пані Білозерську звинуватили було в пропаганді нацизму, мало хто в це спочатку повірив. В Німеччині вирішили все це добре перевірити. Мені особисто телефонував депутат Бундестагу Андрій Гунько (Andrej Hunko) і прискіпливо розпитував про відомого блогера Олену Білозерську. З сумом, але без вагань я сказав йому правду. Ту, що знав. Не так вже й багато.

А от звиклий до наших реалій учасник журі конкурсу Bobs від України пан Мустафа Найєм, схоже, зовсім не переймався через ці звинувачення. Цікаво, що він, кажуть, одночасно підписав іпетицію за зняття Білозерської з конкурсу і, при цьому, виступив з заявою, що її перемогу слід визнати… В заяві, до речі, чесно вказав, що пані конкурсантка має ксенофобські погляди… зокрема Мустафа, як афганець, «не згоден з її позицією щодо іноземців» (вона в неї десь така ж як була свого часу у Адольфа Гітлера – тобто, по-можливості вислати, а якщо неможна вислати – то спалити, сподіваюся, що мене не звинуватять тут у нешляхетній аргументації, вибачаюсь, звісно, за певну “вульгаризацію” вчення фюрера). А в іншому, як можна було зрозуміти, Мустафа з нею в цілому згоден. Не можна ж, дійсно, звинувачувати людину в нацизмі просто за те, що вона сприймає світ через призму філософії «Майн кампф»? Що ж ми, дійсно, будемо усіх людей з аналогічними політичними поглядами вважати гітлеристами? Щось подібне він мабуть і намагався довести організаторам конкурсу.

Підтримав Мустафу і “позапартійний свободівець” Артем Скоропадський, заступився за колежанку використовуючи другий за популярністю в Україні полемічний прийом: «А сам ти … нацист!». За версією Артема, Білозерська виявилася «відомою антифашисткою», яка разом з іншими відомими діячами радикально правого «антифашистського» руху вогнем і мечем очищає Україну від «фашизму» всіляко пропагуючи не тільки те, як слід правильно трощити скульптури історичних діячів, а і більш практично – вчиняючи напади на лівих активістів. П’ять років тому Білозерська розміщувала фото учасників пікетування проти смолоскипної ходи свободівців територією КПІ (серед інших і моєї дружини) із закликами провчити «ворогів нації». Що малося на увазі я скоро побачив на прикладі моїх товаришів зі студпрофспілки “Пряма Дія”, деякі з яких були вимушені провести в лікарні тривалий час. Мені особисто, якось після запису ток-шоу за участю пана Тягнибока, його помічники, як останній аргумент в дискусії пообіцяли «перестріти мене на одинці і поговорити по іншому». По-іншому, це наприклад, як на презентації часопису «Спільне» у Тернополі, коли одному з доповідачів пробили голову, а в іншого залишилися рвані рани, зокрема на руках, якими він прикривав голову.

Це правда, що пані Білозерська останнім часом дещо змінила фокус своєї журналістської діяльності і крім детального висвітлення та смакування неонацистського вуличного насильства, почала було більше уваги приділяти соціальним проблемам. Свою місію, наскільки можна її зрозуміти, вона бачить в консолідації ультраправих відморозків навколо партії «Свобода». Найбільш радикальні гітлеристи, які раніше відвернулися від партії через «ідеологічне ліквідаторство» та зміну назви з більш відвертої «СНПУ» на беззубу «Свободу», тепер, завдяки зусиллям Білозерської потроху повертаються до лав. Весь пафос її роботи, здається спрямований на те, щоб пояснити – радикальне і остаточне вирішення проблеми “комуняк/жидів/москалів” зовсім не знімається з порядку денного, але зараз акцент треба робити на більш конкретних соціальних проблемах, тільки так можна прийти до влади!

Доречі, можливо ви здивуєтеся, але «єврейське питання» зовсім не було центральним у пропаганді НСДАП у 1930-х, навпаки більшість виборців, які голосували за нацистів в Німеччині, підтримуючи в цілому програму партії, не розділяли її радикальну позицію в цьому питанні.

Це мені дуже нагадує логіку багатьох українських журналістів та ба, навіть профспілкових діячів, які не розділяючи найбільш ксенофобські гасла ВОС, все ж таки голосують за цю партію, і що найгірше, закликають голосувати інших…

От про це я коротенько і розповів Андрію Гуньку.

- Чому в Україні так багато нацистів? – спитав мене він після паузи.

Я спочатку не дуже зрозумів, про що йдеться. Але згодом, прочитавши заяву The Bobs про скасування перемоги дійсно найпопулярнішого в світі україномовного блогу, я здається зрозумів що він мав на увазі. Адже більшість людей, які голосували за блог Білозерської і, принаймні, всі ті, хто його відбирав і просував на конкурс. Всі вони дуже добре знали, що цей ресурс «містить записи попередніх років, які прямо суперечать умовам конкурсу». Пани журналісти знали і не тільки толерували, але і підтримували цей блог. Свідомо і послідовно намагалися привчити українську громадськість, що політичні ідеї «Ad Hitlerum» не тільки допустимі, але й очевидно варті уваги і підтримки. Свідомо вирощували в країні масовий нацизм.

А причина? Причин, звісно, багато. І економічна криза 90-х з атомізацією колишнього українського радянського робітничого класу, і знищена сталінізмом традиція організованої класової боротьби, і як наслідок – деідеологізація аж до право-лібералізації у рядах провідних незалежних профспілок. Але, знаєте, пояснень чому Гітлер прийшов до влади в Німеччині теж багато: сталіністи таврують соціал-демократів – “соціал-фашистами”, інші звинувачують у всьому сталіністську Компартію Німеччини з її ідіотичною сектантською тактикою. Але кого звинувачувати окрім себе тим 30%, які голосували за нацистську партію ще коли голосувати проти нацистів було відносно безпечно? На щастя, німецький народ здатен, принаймні, дивитися в обличчя своєму історичному досвіду. І називати речі своїми іменами, як би це не було прикро і соромно.

Українські нацисти 20-го сторіччя, як і їх сьогоднішні послідовники – це навіть не «націоналісти» в первісному значенні, а ганьба нашої нації. Ганьба, яку доведеться ще спокутувати нам усім. Але ганьба і образа не одне і теж саме. Якщо німці вивчивши детально (зі словником) український блог, який спочатку їм так сподобався, із сумом, але без вагань визнають його неонацистським, це свідчить лише про те, що сам цей блог є провокацією проти України і української нації, а його автори і “піарники” – провокаторами і зрадниками національних інтересів нашого народу. Сподіваюся, що публічне викриття цієї провокації допоможе нам, українцям, швидше розпізнати їх наступного разу. Бо, нажаль, а ні блюзнірські писання «незалежних» журналістів, ані звірячий лемент неонацистських політиків «націоналістів» просто так нікуди не зникнуть. Хіба що може хтось із нас почне тепер придивлятися до них уважніше, а це такі кульки, які під пильним людським оком неодмінно здуються – треба тільки щоб більше людей придивилося.

 

Джерело: http://gaslo.info/?p=3556

 

 


0


Опубликовать