Ленін про останні рішення Верховної Ради України
Захар ПОПОВИЧ, «Ліва опозиція»
Чому зі сцени Майдану майже нічого не кажуть про те, як запобігти знищенню країни, але так радісно репетують про знищення кожного нового пам’ятника Леніну? Чому такі прості логічні та слушні вимоги соціальної справедливості та боротьби проти олігархії, вимоги які справді могли б об’єднати схід та захід, забуваються?
Захар Попович - активіст "Лівої опозиції", член редколлегії журналу "Спільне"
Вчора о десятій вечора зажевріла було надія, що вбивства нарешті припиняться. Ба навіть здалося що питання про розчленування України та розділення її тушки між імперіалістичними сусідами – тимчасово відкладається. Прийняте під народним тиском більшістю депутатів нашої Верховної Ради рішення здається відкривало шлях і до перевиборів, і до збереження країни в цілому. Але, дійсно, чи зацікавлений хтось із наших «друзів» на сході та заході у збереженні цього гігантського «непорозуміння» в центрі Європи? З точки зору, наших «любих друзів» з Німеччини, це утворення під назвою «Україна» створювалося ними в 1918 році задля організації вивозу зерна. З точки зору російських шовіністів та сталіністів «Україна» з тих ж же років мала бути чи не основним джерелом постачання палива з Донбасу, через Харків до Москви.
Номенклатура товарів звісно за сто років значно змінилася. Чого не скажеш про підхід до справи. При цьому Україна через ряд історичних обставин виявилася і справді надто великою та потужною; такою що навіть Євросоюзу такий великий шматок ковтати трохи лячно, бо так же можна і поперхнутися… Територія – більша за Німеччину, населення хоч трохи вже і порозбігалось, але 40 мільйонів – це теж не мало. Принаймні пів-Німеччини. Та ще й купа всілякої промисловості досі лишилася, включаючи ядерну, аерокосмічну, машинобудівну… Отже, шматок-то ласий, але без консультації з гастроентерологом їсти одразу весь страшно… інша справа шматочками. Але Європейці люди чемні, вони за «євроінтеграцію» всіх без дискримінації… Кого з українців їстимуть першими вони мають визначити самостійно і демократично. Вони навіть готові розглянути можливість з’їсти всіх разом, але в цьому разі тільки під соусом Угоди про зону вільної торгівлі, яка має сама розчинити більшість української економіки – як шлунковий сік.
В Росії , в принципі, теж готові розглянути можливість з’їсти Україну всю разом. Однак, як люди більш прямолінійні, тему «федералізації», а бажано і розділення України обговорюють більш артикульовано та чи не найвищому рівні. Принаймні про те, що наша держава це вигадане
більшовиками «непорозуміння» там вже можна чути з мейнстрімних медіа. Німецькі олігархи, як люди більш ввічливі, таких слів не вживають… Дійсно, яка різниця: «порозуміння» чи не «порозуміння»? Проблема в тому, що різати треба. Отже, навіщо ту свиню лякати і ображати, треба – так давай, а не обговорюй її спроможність до «порозуміння».
І найбільш, що мене дійсно хвилює, що доля нашого народу, нашої культури, а як хочете і «нації» (тої самої, яка для декого «понад усе») – опинилася фактично в руках таких персонажів, як Путін і Меркель, – які вже не раз домовлялися на «взаємовигідних» умовах про Україну. І цілком можуть ще раз домовитися – і найбільш, здається, зручний для них варіант – поділити по сферам інтересів. А це якраз буде сценарій, коли під гаслами відродження нації – буде досягнене посилення її деградації і в культурній, і в науковій, і в соціальній сфері. Цілком може статися, що одна з потужніших в Європі націй – українська – може перетворитися на такий собі «культурно-автономний» округ, як Каталонія чи Країна Басків. Якщо не гірше.
І не ясно що цьому може завадити. Принаймні ті сили, які зараз діють на політичній арені, схоже, отримали з Москви та Берліну саме такі вказівки. Пан Добкін – федералізує Харків (де, до речі, на підтримку Євромайдану вийшло багато тисяч людей, скільки тут давно не виходило ні під якими гаслами). Кримський парламент – фактично проголосив суверенітет.
А на Заході – розграбовують міліцейські арсенали та демонстративно перепідпорядковують місцеві управління СБУ та МВС – місцевим органам влади. Саме місцевим! Не якомусь там всеукраїнському “Штабу повстанців”, а місцевим головам, а то і нещодавно призначеним Януковичем керівникам держадміністрацій. Може захоплення зброї і можна було би пояснити якимись неминучими конкретно військовими міркуваннями, але перепідпорядкування військових своїм обласним органам влади – це і є та федералізація, яку чомусь називають «сценарієм Кремля», хоча схоже цей сценарій давно погоджений і в Берліні, і у Вашингтоні. Може за інших умов федералізація і була би непоганою ідеєю, особливо, якби її проводити разом із муніципалізацією та збільшенням ролі місцевих громад. Однак сьогодні, вибачте, – це просто інструмент для того щоб розтягнути Україну руками добкіних і тягнибоків на шматки.
Чому тягнибоків? Не тільки тому, що саме свободівські голови областей стали останнім часом такими рішучими федералістами. І не тільки тому, що Тягнибок – очевидно не стане ніколи президентом всієї України, але за умов певної істерії цілком може претендувати на президентство Бандеррайху від Самбіру до Дарниці (включення скажімо Полтави у новий райх може вже серйозно підірвати його президентські амбіції).
Що показувати російськомовним східним українцям? І буквально за дві години – рішення знайдено! Саме час валити пам’ятники Леніну!
Те, на що я звернув увагу цієї ночі – те, як в унісон працюють свободівці та інші ультраправі із російським телебаченням. Завдяки вчорашнім рішенням ВР, на сході України почали довіряти революції та повірили, що Януковича вдасться скинути і що на Майдані – більшість складають не бандерівці. Російські медіа в розпачі! Що показувати російськомовним східним українцям? Ну, дійсно, не зворушливу ж картину єднання нації проти путінського дуполиза Януковича?
І буквально за дві години – рішення знайдено! Ура! Саме час валити пам’ятники Леніну! Це те, що з радістю покажуть всі московські канали, якраз що б продемонструвати, що сучасні бандерівці, вони не за Україну, а проти. Проти східно-українців і виключно за нацистських колабораціоністів часів Другої світової. Впевнений, що на російському телебаченні от-от вийде фільм про те, як Ленін всупереч мудрому Сталіну все намагався дати цим українцям можливість розвивати національну культуру, і як вони тепер цього ж Леніна паплюжать. Причому фільм то можна буде зробити навдивовиж правдивим! Показати абсолютно реальних «свободівців» та «Правий сектор», які абсолютно щиро замість боротьби з режимом Януковича – феєрично трощать Леніна. Отже, висновок для східняків: бандерівці – не проти ненависного Януковича, для них головне знищити пам’ять про УРСР. Можна буде ще – процитувати ідеолога української незалежності кінця 1980-х Івана Дзюбу.
Пам’ятаєте, як він в «Інтернаціоналізмі чи русифікації» пропагує ленінську національну політику на відміну від сталінської? Отже, висновок: бандерівці проти ленінської українізації і за гітлерівську. Тут
ще можна буде показати пару кадрів з подвигів “Нахтігаля” та СС «Галичина». Гадаю, і Леніна крушить – хтось обов’язково з відповідними штандартами підтягнеться – причому росіянам йому і платити не доведеться.
А що ще потрібно Добкіну, який, певен, гроші за свою діяльність отримує немалі, щоб проголосити себе провідником спасіння української нації від бандерівців та виправдати свою «федералізацію» в очах людей, які ненавидять його разом з Януковичем не менше ніж ми, але не хочуть бути бандерівцями та пам’ятають про розстріляне Сталіним ленінське національне відродження у Харкові. Пам’ятають про «Березіль», про комуністів-ленінців Курбаса, Куліша, Хвильового, Йогансена…
Чому такі прості логічні та слушні вимоги соціальної справедливості та боротьби проти олігархії, вимоги які справді могли б об’єднати схід та захід, забуваються? Чому замість них висуваються на передній край саме ті речі, які найбільш легко можуть розколоти країну? Навіщо це робиться? Чому зі сцени Майдану майже нічого не кажуть про те, як запобігти знищенню країни, але так радісно репетують про знищення кожного нового пам’ятника Леніну? Може в нас і на сцені агентура Путіна?
Ленін цієї ночі знову довів, що за індексом згадувань він є не тільки лідером за підсумком останніх ста років, але, незважаючи на поважний вік та відсутність нових висловлювань за останні 90 років, він досі випереджає наших політиків, лишаючись актуальним ньюзмейкером.
Тож наведемо насамкінець коментар Володимира Ілліча щодо подій вчорашньої ночі. Лідер партії більшовиків зазначив: «За умови спільних дій робітництва сходу і заходу – вільна Україна можлива. Інакше про неї не може бути і мови. Роздеруть, а потім з’їдять». Принаймні так би я переклав, його відому цитату, яку я ще недавно бачив на стіні метро «Ленінська» (нині «Театральна»), в Києві.
П.С. Днями мав розмову з депутатом Бундестагу Андрієм Гунько, кий поінформував про нещодавнє обговорення у німецькому парламенті. Його позиція полягає зокрема в тому, що важливо недопустити громадянської війни в Україні та нової холодної війни з Росією. Схоже, що не тільки німецькі ліві визнали, що вибудовування нової залізної завіси по Дніпру їм не потрібне. Навіть правлячий клас ФРН, незважаючи на власні апетити, визнав це. Таку думку підтверджує німецький політолог Олександр Рар. Він підкреслив, що підписання Угоди про Асоціацію з ЄС було вигідне США як форма продовдження холодної війни. Розкол України за допомогою історичних і кульутурних питань – теж потрібен США, оскільки дозволить послабити РФ. Виходить, що українські праворадикали працюють тільки на Держдеп і яструбів Путіна?
Альтернативна думка щодо геополітичної ситуації: Денис Пілаш “На біса комусь Україна?”
Джерело: http://gaslo.info/?p=4959
0
Опубликовать
|